Російські війська тиснуть на Оріхів та Запорізький напрямок: що відомо

У центрі та на лівому фланзі смуги російського угруповання противник одночасно веде активні штурмові дії, намагаючись вийти в район Магдалинівка — Запасне — Павлівка — Лук'янівське, а також просунутися в напрямку Приморського, у Степногорську та на північ від нього.

На Оріхівському напрямку російським силам вдалося прорватися кількома невеликими піхотними групами через Успенівську балку в Новоданилівку — вони зафіксовані в південній частині села, в районі перехрестя автодоріг Т-0408 і Т-0803. Подібні групи проникли в південно-східну частину Малої Токмачки та в район місцевої виправної колонії.

Крім того, противник завів кілька «ультрамалих» піхотних груп безпосередньо до Оріхова та укрив одну з них у невеликому лісі між Оріховом і Малою Токмачкою, на південь від траси Т-0815 і залізниці в напрямку Запоріжжя.

Імовірно, кілька штурмових груп 42 мотострілецької дивізії 58 загальновійськової армії противника витіснили ЗСУ з району Щербаків і Малих Щербаків і просунулися на захід та південний захід від Оріхова: на напрямку Щербаки — Новопавлівка до 2 кілометрів та Нестерянка — Новоандріївка до 3,5 кілометра.

Однак спроби розвинути цей тактичний успіх протягом двох тижнів відчутних результатів поки не дали. Українські підрозділи, ймовірно, змогли заблокувати та ізолювати кілька російських піхотних груп у самому Оріхові — в районі вулиці Привокзальна, гімназії №1 «Сузір'я» та фірми «Бізнес-Агро», а також витіснити противника з північних і центральних районів Новоданилівки.

Попри це, ймовірність подальших спроб противника збільшити чисельність штурмової піхоти — навіть інтенсифікувати її — як у самому Оріхові, так і в Новоданилівці та Малій Токмачці зберігається. Раніше інфільтровані групи намагаються утриматися в південній частині Новоданилівки, в районі Успенівської балки та на південному сході Малої Токмачки для «проміжного накопичення» наступних груп проникнення.

Активізація противника з боку Щербаків і Нестерянки, очевидно, має на меті вихід передових підрозділів на висоти в районі Новопавлівки та Новоандріївки. Це дозволило б різко посилити вогневий вплив на комунікації Оріхівського району оборони, які ведуть у напрямку Таврійського та Комишувахи.

Таким чином, найближчим часом можна очікувати різкого зростання спроб російського командування збільшити чисельність інфільтрованої піхоти не лише в самому Оріхові, а й на південний захід, захід і південний схід від нього. Очевидно, росіяни прагнуть реалізувати щодо цього району оборони ЗСУ той самий тактичний сценарій, який уже застосували на інших напрямках — у Покровську, Куп'янську та Костянтинівці.

На Запорізькому напрямку командування російської 58 ЗВА посилило інфільтраційні дії малих піхотних груп на напрямку Кам'янське — Лук'янівське (фіксуються між Лук'янівським і Павлівкою, на південний захід від Лук'янівського та на північний схід від Кам'янського), а також у напрямку Малі Щербаки — Павлівка (фіксуються в районі Новобойківського, між Павлівкою та Новояковлівкою, на південь і схід від самої Павлівки).

Це не перша спроба противника дезорганізувати оборону ЗСУ на тактичному рівні. Зазвичай такі групи блокуються в тактичній глибині оборони, а після кількох тижнів «функціонування» їх зачищають у ході пошуково-рейдових дій спеціально виділених сил, переважно із застосуванням тактичних дронів. Тривале виживання, закріплення та накопичення цих груп ускладнюється проблемами з матеріально-технічним забезпеченням.

Найперспективнішою для противника на цих напрямках є лише одна мала піхотна група, яка проникнула на північний схід від Кам'янського безпосередньо з позицій передових підрозділів і тому має прямий зв'язок з ними та підтримку.

У «трикутнику» Приморське — Степногірськ — Плавні, на північ від Кам'янського вздовж русла колишнього Каховського водосховища, також тривають вперті бої з російськими штурмовими групами, але тут успіхи противника значно скромніші. Невелика російська піхотна група заблокована на північ від Степногірська — у посадці на схід від перехрестя вулиці Гнідого з автомагістраллю Е-105. Противник також намагається розширити зону контролю в самому Степногірську з району «Висотки», який утримує. Ці спроби завершилися заняттям кількох зруйнованих будівель уздовж південної сторони вулиці Таврійська та кількома спробами просунутися на північ від Покровської вулиці в Приморському — результат вимірюється сотнями метрів.

ЗСУ продовжують утримувати одну з ключових тактичних ділянок на цьому напрямку — автомобільну розв'язку «Кільце» між Степногірськом і Приморським, а також, імовірно, успішно обороняють позиції в селі Плавні, просунувшись і укріпившись у ньому на понад 2 кілометри на південь від «Кільця» і взявши під контроль однойменну залізничну станцію. Українські війська закріпилися й уздовж дороги Е-105, на понад 1,5 кілометра на південь від «Кільця». Через це російські штурмові групи в районі Покровської вулиці в Приморському можуть поповнюватись і забезпечуватись виключно у «напівавтономному режимі» — через русло колишнього Каховського водосховища.

В оперативно-тактичному сенсі командування російської 58 ЗВА та сил угруповання військ «Дніпро», плануючи подальший наступ на Запоріжжя, дійшло висновку, що без ліквідації Оріхівського району оборони ЗСУ це було б дуже важко — насамперед через імовірні активні флангові контрнаступальні дії ЗСУ. Перед організацією «масованого» наступу на Запоріжжя противник явно має намір спершу ліквідувати саме цей район оборони, використовуючи не лише сили 58 ЗВА угруповання військ «Дніпро», а й 5 та 35 ЗВА з угруповання військ «Схід», які також наступають у бік Оріхова, але на Гуляйпільському напрямку.