У Рівному попрощалися з Миколою Макаровим та Василем Бесарабчиком

Микола Макаров був рівнянином і до мобілізації працював автомеханіком. У листопаді 2024 року його призвали, і він служив у 11-му прикордонному загоні «Форпост», виконуючи бойові завдання на Харківщині. Воїн загинув 27 липня 2026 року у віці 52 років. Удома на нього чекали мати, дружина та донька.

«Майстер на всі руки, все умів робити. Механіком був, автомобілі ремонтував. Знаю його, як гарну добру людину», — розповів дядько загиблого Юрій.

Сусідка Ольга згадує, що родина мешкала з ним в одному будинку: «Дуже хороша людина і прекрасний спеціаліст. Він міг все зробити. Шкода, що загинув. Приїжджав у відпустку, дуже мама гордилася ним. Вона уже місяців два не могла спати. Телефонувала всім і плакала».

Василь Бесарабчик народився в селі Вовковиї Дубенського району. Він виріс у сім'ї військових і сам був кадровим військовослужбовцем. У 2014 році брав участь в антитерористичній операції, а після початку повномасштабного вторгнення прагнув повернутися до служби.

«Якщо говорити про українських військових, якими вони мають бути, то я в приклад привів би Василя. Його батьки були військовими, він сам був увесь час військовим. Брав участь в АТО. Потім уже він був пенсіонером, а коли повномасштабна війна почалась, то він одним з перших туди потрапив, хотів мобілізуватись. Йому відмовили, бо посади не знайшли, але пізніше вже він почав служити», — розповів хрещений батько бійця.

З 2025 року Василь Бесарабчик продовжив військову службу та воював на Дніпропетровщині. 14 вересня він помер на бойовій позиції. Удома на нього чекали дружина, дві доньки, пасинок та сестра.

«Я його пам'ятаю, коли він приїхав до нас ще молодим лейтенантом, а далі наші долі були розійшлись. Це був фахівець своєї справи, гарна людина, батько трьох дітей. Тяжко говорити про тих, кого вже зараз з нами немає», — сказав побратим загиблого.

Василя Бесарабчика поховали на Алеї героїв кладовища Нове, Миколу Макарова — на Алеї героїв кладовища Тинне.