Рекрутинг у ЗСУ: кандидат сам шукає військо, а не навпаки

19 серпня 2026 року на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради заступник міністра оборони Мстислав Банік уточнив дані щодо контрактів добровольців. Фактична кількість підписаних угод у кілька разів перевищує цифру, яку раніше називав головнокомандувач Олександр Сирський (майже дві тисячі), але точне число не озвучено. Водночас цей показник становить менш як 1% від загальної чисельності військовослужбовців.

За словами Баніка, лише 5% рекрутів обирають піхотно-штурмовий напрям — найдефіцитніший для армії. Цей дисбаланс неможливо компенсувати зростанням кількості охочих стати операторами дронів чи іншими фахівцями. Ефективність рекрутингу визначається не загальною кількістю контрактів, а тим, скільки критичних вакансій реально закрито.

Просте збільшення виплат проблему не вирішує. Фінансова мотивація перестає працювати, коли йдеться про готовність прийняти бойові ризики. Дослідження психологів Олега Кокуна та Аліси Лізун, у якому взяли участь 172 військовослужбовці (121 із бойовим досвідом, 51 — без), показало: ключовими чинниками готовності воювати є внутрішня мотивація та власний бойовий досвід. Результати опубліковані у виданні Military Psychology у 2025 році.

Друга проблема — криза довіри між кандидатом і системою. Примусові заходи мобілізації формують негативне тло, через яке громадянам складніше повірити в доброзичливість цивільних рекрутингових центрів. Постанова Кабміну №768 від 12 червня 2026 року визначає строки контракту від 6 до 24 місяців і гарантовані виплати — для бойових посад до 460 тис. грн на місяць. Однак якщо вибір посади чи підрозділу можна змінити рішенням командування після оформлення, сенс рекрутингової процедури втрачається. Банік визнав також проблеми з реалізацією обіцяних виплат.

Третя проблема — брак повної статистики. Міноборони публікує кількість укладених контрактів, але не наводить таблиці реальних потреб за спеціальностями. Без такого зіставлення неможливо оцінити, чи закриваються критичні вакансії.

Рекрутинг не може замінити загальну мобілізацію — його завдання точніше поєднувати конкретного кандидата з конкретною потребою війська. Серед можливих рішень — «карта людського капіталу», що зіставляє компетенції людей із потребами частин. Інфраструктура вже охоплює шість центрів ЗСУ, 380 підрозділів у бригадах, 500 — у ТЦК і 48 цивільних центрів при ЦНАПах, до яких за рік звернулися близько 42 тисяч громадян.

Приклади ефективного рекрутингу демонструють окремі бригади. Третя штурмова веде системну комунікаційну кампанію через соцмережі, 12-та бригада «Азов» описала восьмиетапну процедуру приєднання, а 429-та бригада «Ахіллес» пропонує як бойові, так і тилові посади. За словами представників, значна частина новобранців приходить за рекомендаціями тих, хто вже служить.

22 жовтня 2025 року в ефірі «Українського радіо» членкиня ГО «Інтенція» Наталя Каргапольцева зазначила: у суспільстві немає чіткого повідомлення від держави — мобілізація чи самостійний вибір вакансії. Поки ця межа розмита, кандидат не розуміє, чи його вибір впливає на щось.