У селі Іржавець на Чернігівщині облаштували рекреаційну зону власним коштом

Рекреаційну зону облаштували власними силами, без залучення бюджетних коштів громади. Вона призначена, зокрема, для військових, ветеранів та людей з інвалідністю.

Відвідувачка з Сумщини Наталія Кузьменко приїхала разом із мамою та подругою після того, як побачила відео про цю зону в інтернеті. «Так гарно все зроблено, для людей, прямо видно. І лебеді такі красиві, і просто природа сама по собі гарна», — зазначила вона.

Місцева жителька Злата Сурай, яка приїхала з батьками та сестрою, розповіла, що буває тут часто. «Мені тут подобаються гойдалка і човен. Відчуваю хвилі та запах природи», — сказала дівчинка.

Староста села Сергій Сирота розповів, що водойму Окіп створили в 60-х роках минулого століття для поливу полів. Її площа — 21 гектар. Пізніше територію 15 років орендував бізнесмен, який облаштував тут зону відпочинку, а після заборони оренди водойма занепала.

За словами Сироти, рибалки та браконьєри виловили всю рибу, а після пошкодження дамби ставок висох. Ідея відновлення з'явилася у 2021 році, але активно роботи розпочали пізніше.

«Хлопці наші почали гинути і повертатися так само з фронту. Приїжджали на відпочинок, а відпочити то ніде. І прийшла ідея саме зробити тут рекреаційну зону», — пояснив староста.

Для відновлення водойми довелося відремонтувати запірну арматуру на дамбі, отвори засипали глиною. У водойму випустили рибу, зараз її вилов заборонено.

«Я звернувся до Оксани Шнайдер, матері загиблого нашого героя Валентина Льовочкіна. І вона нам дала сто тисяч гривень. А потім, коли почули люди, до речі, ічнянці, ніжинці, прилучани взагалі, то вони просто приїжджали і давали сто, двісті, триста гривень, тисячу», — розповів Сергій Сирота.

У планах — створення додаткових локацій: піщаної зони для дітей, місць для рибалок, інклюзивних зон для людей на кріслах колісних та ще одного плота під дахом. Місцевий фермер чотири роки годує рибу у водоймі та надає деревину для будівництва.

Староста зазначив, що радіє, коли люди відвідують це місце, допомагають в облаштуванні та прибирають сміття. «Задоволення відчуваю від того, що я роблю тут не даремно. Людська вдячність найбільше спонукає до подальшої праці», — підсумував він.