Командир викликає на службу під час реабілітації: які документи захищають бійця

Стройовий командир не має права скасовувати медичні призначення через службову необхідність. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я», тривалість і вид відновлення визначає лікар фізичної та реабілітаційної медицини разом із мультидисциплінарною командою, які розробляють індивідуальний план пацієнта. Стаття 11 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зобов'язує командирів враховувати медичні висновки при організації служби.

Порядок організації надання реабілітаційної допомоги (пункти 24, 25 і 28) гарантує військовим безперервне стаціонарне відновлення одразу після гострого періоду лікування, якщо зберігаються суттєві обмеження функціонування організму.

Показовий випадок: боєць лікував міжхребцеву грижу консервативним методом у цивільному закладі за направленням військового шпиталю. Від операції він відмовився, натомість отримав призначення на двотижневу стаціонарну реабілітацію в тій самій лікарні. Лікарі наполягали на початку відновлення вже в день виписки, проте командир через месенджер наказав повертатися на службу, пояснивши, що реабілітацію можна пройти пізніше.

Якщо військового переводять до реабілітаційного відділення в межах тієї самої цивільної лікарні, проходити військово-лікарську комісію не потрібно. Пункт 6.19 Положення про військово-лікарську експертизу (наказ Міноборони №402) вимагає постанови ВЛК лише при переведенні до іншого медичного закладу з фізичним переїздом, а також для оформлення відпустки на лікування. Стаціонарна реабілітація — окремий правовий режим.

Водночас саме лише формулювання «рекомендована реабілітація» у виписці не дає права залишатися в лікарні. Усна згода лікарів чи відсутність офіційного зарахування до стаціонару зобов'язує бійця повернутися до частини, інакше його дії кваліфікуватимуть як самовільне залишення частини. За відсутність на службі понад три доби в умовах воєнного стану передбачена відповідальність за частиною п'ятою статті 407 Кримінального кодексу України.

Щоб розпочати реабілітацію без розриву, ще до виписки з лікувального відділення потрібно зібрати: направлення на стаціонарне відновлення (паперове або електронне); офіційний висновок профільного лікаря чи реабілітаційної команди; документ про переведення або госпіталізацію до відповідного відділення з точною датою; довідку з лікарні про поточне перебування в стаціонарі з орієнтовними строками виписки; витяг з індивідуального реабілітаційного плану; копію первинного направлення від військового госпіталю.

Повідомлення від командування в месенджерах ігнорувати не радять. Статті 35–37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ дозволяють віддавати накази з використанням технічних засобів зв'язку. Отримавши вимогу повернутися, військовий має негайно доповісти про неможливість виконання наказу через офіційну госпіталізацію, подавши рапорт на ім'я командира та начальника медичної служби частини з усіма медичними довідками й направленнями. Бажано також, щоб цивільна лікарня офіційно повідомила військову частину про статус пацієнта, як вимагають статті 257 і 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

Якщо документи оформлені коректно, а командир далі вимагає перервати лікування, військовий може оскаржити ці дії. Згідно зі статтями 110–113 Дисциплінарного статуту ЗСУ, він має право подати скаргу вищому командиру, звернутися до органів військового управління або до Військової служби правопорядку. Відповідальність за законність наказу несе керівництво.