На Миколаївщині попрощалися з військовим Володимиром Булавіним

Володимир Булавін народився в селі Іванівка, де закінчив школу. Згодом здобув фах ветеринарного спеціаліста в Мигіївському професійному коледжі. Працював у сільському господарстві, а пізніше — на підприємстві «Благодатненський птахопром».

Після початку повномасштабного вторгнення чоловік разом із зятем Євгеном вступив до територіальної оборони, а згодом повернувся до роботи. У лютому 2025 року отримав повістку, пройшов військово-лікарську комісію та був мобілізований. Служив стрільцем стрілецького відділення.

14 червня 2025 року Володимир востаннє розмовляв із донькою Вікторією. 18 червня він зник безвісти в селі Шевченко Перше Покровського району після російської атаки. На той момент захиснику було 46 років.

Рідні тривалий час сподівалися на повернення Володимира. Вони брали участь в акціях-нагадуваннях про військовополонених і зниклих безвісти, а онука Єва малювала для дідуся малюнки. Згодом родина отримала підтвердження загибелі.

Однокласник Петро згадує, що вони з Володимиром дружили з дитинства: «Ми і сусідами були. Дружили, гуляли по скелях, усюди. Нас було шестеро у класі, усі дружили». Односелець Володимир додає: «У нього є брат старший і сестра. Він наймолодший був. Дуже хороша людина була».

Церемонія прощання відбулася на площі Палацу культури «Енергетик». Прийшли рідні, друзі та мешканці міста, а також учасники групи «Чекаємо», які принесли прапори України та квіти. Після відспівування у греко-католицькій церкві труну з тілом захисника зустріли на колінах в Іванівці. Поховали Володимира Булавіна на Алеї Слави Іванівського кладовища.

У загиблого залишилися сестра, брат, дружина, донька та онука.