3,5 тисячі військових зникли або у полоні після боїв із «Вагнером»

За інформацією громадської організації «Обовʼязково повернусь», після боїв із ПВК «Вагнер» щонайменше 3,5 тисячі українських військових можуть бути у полоні або зниклими безвісти. З них 150 підтверджено загиблими (репатріація «на щиті»), близько 20 повернулися за підтвердженням Міжнародного Комітету Червоного Хреста, ще 70 — за іншими джерелами.

Рідні військових із Миколаївщини продовжують збирати інформацію про своїх близьких та звертатися до державних і міжнародних організацій. Юристка Ірина Цибко зазначає, що встановлення долі полонених ускладнює невизначений правовий статус ПВК «Вагнер»: Росія намагається подавати її як «приватну структуру», не повʼязану з армією. Вона радить родичам шукати відомості на ресурсах угруповання, спілкуватися з побратимами та людьми, які повернулися з полону, а також звертатися до Координаційного штабу, СБУ та Червоного Хреста.

Українських військових, яких утримували вагнерівці, переміщували до інших місць, де Росія тримає полонених. Начальник юридичного відділу Південного регіонального центру Координаційного штабу Вадим Жепало повідомив, що відомо про понад 300 місць утримання, з них 186 — з підтвердженою інформацією. Дані постійно змінюються, а розголошення деталей може бути використане ворогом. Під час існування ПВК «Вагнер» її підрозділи окремо утримували українських захисників і намагалися обмінювати їх на своїх полонених.

Світлана Фінгерт щотижня виходить на акцію-нагадування про полонених. Її чоловік зник разом із вісьмома побратимами під час бою з вагнерівцями 22 лютого 2023 року. У березні вагнерівці опублікували його військовий квиток, наприкінці березня — паспорт, але підтвердження полону не було.

Галина Корольова, членкиня ГО «Обовʼязково повернусь», розповіла про брата Павла, який зник у квітні 2023 року поблизу села Оріхово-Василівка Донецької області. Він попередив, що звʼязку не буде 3–4 дні. Пізніше знайшли його фото, але без інформації про полон.

Дмитро Водянович провів у полоні ПВК «Вагнер» два місяці — з березня до травня 2023 року. Він згадує, що першу добу сімох полонених тримали у приміщенні площею півтора метра, де можна було лише стояти. Били рідко, оскільки увага вагнерівців була зосереджена на Бахмуті, але допитували про родичів і закордонні поїздки. Медична допомога була формальною: лікар обіцяв ліки, але не повертався.

Серед пріоритетних категорій для звільнення — військові, які найдовше у полоні, наймолодші та найстарші, а також ті, хто має хвороби. Допомогу у пошуках надає ГО «Обовʼязково повернусь».