На Тернопільщині поховали добровольця Івана Гулка, нагородженого «Золотим хрестом»

Іван Віталійович Гулко народився 22 червня 1984 року в селі Пальчинці Тернопільської області. Там він пішов до першого класу місцевої школи, а у 1992 році разом із сім'єю переїхав до села Великі Вікнини Збаразького району, де продовжив здобувати середню освіту.

У 2002 році Івана призвали на строкову військову службу — він проходив її у лавах Прикордонних військ України. Після демобілізації пов'язав життя з будівництвом: певний час працював за фахом за кордоном, а згодом повернувся в Україну й згуртував власну бригаду майстрів. У 2011 році родина пережила втрату батька.

З початком повномасштабного вторгнення Іван Гулко 27 лютого 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Разом із побратимами він пройшов Херсонський, Миколаївський, Запорізький, Дніпропетровський і Донецький напрямки.

За мужність та зразкову службу його нагородили медалями «За військову службу Україні», «За оборону України», відзнаками «За поранення», «Хрест доблесті» та нагрудним знаком «Золотий хрест».

Під час несення служби у захисника виявили важке захворювання. 13 вересня серце військовослужбовця зупинилося.

У повідомленні Волочиської громади, де поховали воїна, зокрема, йдеться: "Іван мав золоті руки й велике серце. Навіть на фронті у хвилини перепочинку він власноруч вирізав дерев'яні тризуби, які передавав волонтерам на підтримку своєї бригади".

Залишилися мати, брат Олександр, сестра Марія зі швагром Любомиром, племінник Віталій, дідусь Ананій, а також бойові побратими та друзі.