Гайки, фольга й риболовецькі сітки: побутові речі в інженерних рішеннях для фронту

Старший аналітик Українського центру безпеки та співробітництва Антон Земляний каже, що прикладів використання побутових речей у війську багато. Серед них — гайки, шурупи, гвинти та різні металеві конструкції, які застосовують для обладнання позицій, інженерних споруд і у військових розробках. Окремий приклад — риболовецькі сітки: деякі країни Північної Європи передають Україні вже використані сітки, які втратили для них актуальність, а тут вони можуть отримати нове застосування, зокрема для інженерного захисту та маскування.

За словами Земляного, ширший погляд показує, що й цивільні радіокеровані моделі свого часу використовували для військових завдань. До появи великих наземних роботизованих комплексів існували простіші механізми — фактично невеликі машини на дистанційному керуванні, які дозволяли виконувати завдання без безпосередньої присутності людини. Нині наземні роботизовані системи можуть залучати до евакуації, підвезення обладнання та інших завдань.

Військовий експерт Михайло Жирохов звертає увагу на електроніку. За його словами, більшість електроніки, яка постачається, зокрема з Китаю, фактично має подвійне призначення. Найочевидніший приклад — акумулятори й батарейки. Так само дрібна електроніка, яку можна придбати у звичайних магазинах, потенційно здатна використовуватися у військових цілях. Водночас він наголошує на масштабах: «Якщо ми говоримо про серійне виробництво військової техніки, то звичайні побутові товари не можуть повністю замінити спеціалізовані компоненти».

Ідеться про те, що доступні цивільні компоненти закривають окремі потреби там, де спеціалізоване рішення складніше, дорожче або недоступне в потрібній кількості.

Експерт з оборонної промисловості, керівник компанії-виробника озброєння Анатолій Храпчинський розповідає про тестування повітряних цілей. За його словами, для цього використовують звичайну фольгу: «Для тестування повітряних цілей, наприклад, і для збільшення ефективної площі розсіювання на своїх радарах я використовую фольгу для їжі або металеві тарілки, щоб прикріпити їх до дрона». Це збільшує ефективну площу розсіювання, що дає змогу перевіряти роботу радарів.

Храпчинський наводить і приклад вартості: сертифікована за авіаційними стандартами петля коштує від 70 фунтів. Тому постає питання адаптації — використання дешевих інструментів для власних рішень. Для кріплення антен, за його словами, застосовували велосипедні хомути. Основна проблема, зазначає він, — швидко забезпечити засіб інструментами, доступними у великій кількості, адже деякі сертифіковані й перевірені засоби можуть бути недоступними у великих обсягах.

Храпчинський говорить і про демократизацію технологій. Колись для розрахунку балістики ракети чи виведення супутника на орбіту потрібні були потужні комп’ютери, доступні лише окремим державним підприємствам, структурам або великим компаніям. Схоже відбувається з багатьма технологіями: FPV-дрон спершу з’явився як засіб для розваги та повітряних перегонів, а згодом став носієм і засобом ураження.

Земляний додає, що фактично будь-який цивільний товар із магазину чи маркетплейсу потенційно може знайти військове застосування, але це не означає, що така річ автоматично стає військовою технологією. За його словами, в умовному «Епіцентрі» можна побачити дроти, інструменти, матеріали для облаштування позицій і будівництва укріплень. Водночас він зауважує, що такі рішення часто з’являються не від хорошого життя — це певною мірою вимушене нестандартне виробництво, яке закриває конкретні локальні потреби. Якщо проста цивільна деталь дозволяє вирішити конкретне військове завдання, вона може бути цілком ефективним рішенням — особливо якщо це дешево, доступно і не потребує складної логістики.

Шлях від побутової речі до військового рішення може бути коротким: побачити властивість, знайти нове застосування, перевірити, чи працює, і масштабувати, якщо рішення виявилося ефективним. Сама здатність проходити цей шлях швидко стає важливою перевагою.