Петреус: результат війни вирішить масштабування зброї, а не окремі розробки

За оцінкою Петреуса, тривалий час однією з ключових переваг України була швидкість навчання: військові, інженери, розвідники та оборонні підприємства оперативно виявляли проблеми, створювали рішення, перевіряли їх на полі бою і вносили зміни. Водночас сама адаптація, наголошує він, ще не дає переваги — вона працює лише тоді, коли нові зразки потрапляють на передову швидко і в достатній кількості, щоб впливати на співвідношення сил.

Ексдиректор ЦРУ визнає, що Росія також удосконалила свої військові спроможності та наростила обсяги оборонного виробництва. Україна, за його словами, намагається відповідати на ці зміни й не дати РФ здобути вирішальну перевагу. Українська стратегія, зазначає Петреус, передбачає насамперед недопущення великих успіхів російської армії: ефективна оборона на землі разом із безпілотниками, високоточною зброєю, системами управління боєм та ППО вже неодноразово стримувала російський наступ.

Петреус також вказує, що Росія, судячи з усього, не здатна повністю компенсувати втрати наявною системою контрактної служби, і саме цим пояснює підготовку Москви до нової хвилі мобілізації. Окрім утримання фронту, Україна дедалі активніше завдає далекобійних ударів по російських нафтопереробних підприємствах, логістичних центрах і складах боєприпасів. Ще один напрямок, який він називає важливим, — ізоляція окупованого Криму, з огляду на його військове та символічне значення для Росії.

«Ефект має кумулятивний характер. Кожен пошкоджений нафтопереробний завод або знищена система ППО створює витрати, які Росія змушена покривати або обходити. Кожен крок у відповідь, у свою чергу, створює нову потенційну ціль», — пише Петреус.

Окремо він звертає увагу на фінансову вразливість України: за оцінками українського уряду, дефіцит фінансування оборони становить 27 мільярдів доларів. На думку Петреуса, масштабування військових технологій — не меншою мірою фінансова проблема, ніж технологічна: ефективний перехоплювач чи далекобійний безпілотник дає реальний вплив лише за умови виробництва, постійного вдосконалення та оперативної заміни тисячами одиниць.

За його словами, Росія розраховує, що людські ресурси України, її ППО, інфраструктура, фінансові можливості та західна допомога вичерпаються раніше за російські ресурси. Українська стратегія полягає в тому, щоб не допустити вирішальних успіхів РФ і водночас завдавати їй військових, економічних та політичних втрат.

«Жоден із цих результатів не є заздалегідь визначеним. Україні не потрібно завойовувати Москву. Їй потрібно продемонструвати, що Росія не може просуватися вперед із прийнятними витратами, що український військовий та економічний тиск може тривати, і що західна підтримка зберігатиметься. Європейські партнери Києва можуть допомогти забезпечити останнє, розглядаючи оборонно-промислову базу країни як продовження своєї власної», — додав Петреус.

Він також вважає, що економічний тиск має доповнювати військові зусилля України — зокрема через обмеження російських доходів від експорту енергоресурсів і перекриття міжнародних мереж фінансування війни. На його думку, цьому міг би сприяти закон покійного сенатора Ліндсі Грема про «пекельні» санкції проти Росії.

«Мета полягає не в тому, щоб покарати росіян, а в тому, щоб змінити розрахунки Путіна. Серйозні переговори стануть можливими, коли він дійде висновку, що ще один рік війни, швидше за все, ослабить Росію, ніж зміцнить її. Йому не потрібно визнавати поразку: він може зберегти окуповані території, заявити, що Росія захистила Донбас, і оголосити про перемогу», — пояснив Петреус.

Підсумовуючи, він зазначає, що важливішим результатом війни може стати поява суверенної України, тісніше інтегрованої з Європою та з найдосвідченішими й найздібнішими збройними силами на континенті.