Пам’яті капітана Владислава Яковенка «Скали»: життя, служба та загибель

Владислав Яковенко народився 26 квітня 1999 року в селі Пологи Теплицького району Вінницької області, згодом жив у селі Бубнівка Гайсинського району. Закінчив Національний університет біоресурсів і природокористування України, де паралельно з навчанням пройшов військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта. Працював у ПрАТ «Зернопродукт МХП» у Ладижині.

У 2019 році під час навчання створив сім’ю з Юлією, разом вони проживали в Києві. У подружжя народилася донька Поліна. Владислав мріяв про власний бізнес і велике місто, був енергійним та наполегливим.

З листопада 2022 року служив у Збройних силах України. Позивний «Скала» отримав за силу, рішучість і безстрашність. З 9 листопада 2022 року по 7 січня 2023 року проходив курс підвищення кваліфікації офіцерського складу за спеціальністю бойового застосування десантно-штурмових підрозділів. 30 грудня 2022 року призначений командиром десантно-штурмового взводу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Брав участь у боях під Кремінною в Серебрянському лісі та на Куп’янському напрямку. Під час боїв отримав мінно-вибухове поранення: осколок зупинився перед сонною артерією. Після реабілітації повернувся в стрій.

Командир роти з позивним «Титул» розповідає, що познайомився з Владиславом на початку січня 2023 року. Тоді четверо лейтенантів прибули до бригади після курсів. Під час штурму в Серебрянському лісництві «Скала» організовував евакуацію та пошук поранених, його рішення допомогли врятувати багато життів. Командир зазначив, що Владислав здобув авторитет у підрозділі з першого дня.

У 2024 році офіцер пройшов селекцію ССО та перевівся до 140-го центру ССО. Капітан Владислав Яковенко командував групою, ротою спеціального призначення та загоном спеціальних операцій.

Загинув 7 липня 2025 року в районі Садків на Сумщині. У стрілецькому бою дістав вогнепальне поранення, вісім годин боровся за життя. Похований у селі Бубнівка Вінницької області.

Нагороджений відзнаками «Ветеран війни – учасник бойових дій», «Срібний хрест» та почесним нагрудним знаком «Іду на Ви» IV ступеня.

Дружина Юлія згадує: «Його мужності та впевненості у своїх силах позаздрив би кожний. Цьому обов’язково навчатиму нашу доньку».

Волонтерка Марія, засновниця бренду Brave Samurai Company, запропонувала збір пам’яті для допомоги групі «Скали». Метою було зібрати 354 тисячі гривень на два тепловізійні монокуляри Falcon CLE625 V2 inFOV. За два тижні зібрали 172 тисячі, підприємство, де працював Владислав, подвоїло суму, а благодійний фонд «МХП–Громаді» додав решту та закупив обладнання.

18 червня 2026 року відбувся турнір пам’яті на честь Владислава. 28 червня Юлія пробігла 5 кілометрів у межах «Забігу Честі». На Алеї Хоробрих у Києві встановили портрет захисника.