Як інвестори оцінюють українські defense-tech компанії у 2026 році

Оцінка українських defense-tech компаній у 2026 році будується за двома сценаріями: для компаній з регулярною виручкою застосовують мультиплікатор до річної виручки, для pre-revenue — галузевий діапазон залежно від стадії (ідея, прототип, ранні продажі).

Базові кратності для компаній з виручкою стартують від 1,2× для виробників компонентів і сягають 8× для бойового AI. Для проєктів без виручки діапазон становить від $0,5M для FPV та компонентів до $2,5–10M для AI та далекобійних систем, з понижувальними коефіцієнтами на стадію: ідея — ×0,5, прототип — ×0,7.

Після визначення бази застосовуються множники, що коригують оцінку в межах ×0,5–×2,3. Найсильніші важелі вгору — кодифікація (взяття зразка на озброєння або в постачання, зокрема за стандартами НАТО), чисте IP на компанії та бойовий доказ застосування. Найбільший розрив між очікуваннями фаундерів і ринком — експорт: компанії, що продають лише на внутрішній фронт, тримаються біля нижньої межі діапазону, іноземні контракти відкривають верхню половину.

Присутність у державних системах, зокрема на маркетплейсі МО DOT-Chain Defence та в e-Points («Армія дронів. Бонус»), слугує сигналом попиту для інвестора. Водночас відсутність у цих системах не завжди є мінусом, оскільки частина компонентів і допоміжних продуктів туди не потрапляє.

Серед факторів, що знижують оцінку, — санкційна «нечистота» (зв’язки з рф/рб чи санкційними особами, приблизно −45%), «сіре» IP, коли інтелектуальна власність оформлена на фізособу (−18%), та концентрація виручки на одному замовнику (−7%). Два стоп-сигнали для інвестора поза моделлю — перерозмита cap table (віддача близько 40% до реального тракшену) та невідстежувані витрати коштів попередніх раундів.

Приклад розрахунку: FPV-компанія на стадії прототипу без кодифікації та з єдиним замовником оцінюється орієнтовно в $0,8–1,5M; компанія з РЕБ з річною виручкою $10M, кодифікацією, трьома типами замовників і патентом — у $52–61M.