Операція «Вівальді»: як три місяці наступу під Лиманом залишалися непоміченими для Генштабу РФ

Про операцію «Вівальді» 15 вересня вперше повідомив бригадний генерал Андрій Білецький. Йдеться про контрнаступ українських військ на північ від Лимана, що триває щонайменше з кінця травня. За два тижні до цієї заяви ні російські осінтери, ні вище командування ЗС РФ, судячи з усього, не мали уявлення про масштаб дій українських підрозділів і про проблеми двох російських армій на цьому напрямі.

Зараз бригадний генерал Білецький дозує інформацію про контроль над населеними пунктами по обох берегах річки Нітріус — операція продовжується, режим тиші зберігається. Водночас західні осінтери, зокрема Клеман Молен, фіксують присутність українських військ далі на схід, поблизу наступного природного рубежу — річки Жеребець. У сміливіших публікаціях ідеться про фактичне зрізання Лиманського виступу — ділянки площею до 240 кв. км. Якщо це підтвердиться, це один з найбільших успіхів Сил оборони за рік.

До останнього часу про це не знали ні широкий український загал, ні російське військово-політичне керівництво. 1 вересня Путін заявив про «взяття Святогірська». За офіційними українськими даними лінія зіткнення проходить щонайменше на 10 км східніше міста, за оцінками західних осінтерів — на 25 км.

Перша причина такої непоінформованості — механіка роботи російських осінтерів. Французький OSINT-аналітик і картограф Клеман Молен, який відстежує російські авіаудари, на початку червня помітив на супутникових знімках сліди від КАБів неподалік села Нове. Це означало, що територію контролюють українські військові: по своїх позиціях росіяни КАБами не б'ють. Здогад підтвердили колеги-геолокатори. Після публікації Молена від 23 травня представники 3-го армійського корпусу попросили його та інших припинити публікувати геолокації з цього району.

«Особисто я вирішив дослухатися до цього прохання, тому що знаю, що деякі ворожі ресурси, як-от Rybar, значною мірою покладаються на цю роботу, щоб перевіряти певні повідомлення російських підрозділів», — розповів Молен.

Західні геолокатори замовкли — і російські осінтери, як-от Рибарь та Анатолій Радов, які здебільшого не ведуть власної фото- та відеоверифікації, а беруть дані з відкритих джерел у соцмережі X, залишилися без інформації. Їхні публікації читають у Міноборони РФ: раніше після тривожних постів на «гарячі» напрямки надходили підкріплення. Цього разу тривогу російські осінтери забили лише на початку вересня.

Друга причина — українська OPSEC, Operations Security. Від початку операції офіційні джерела про неї не повідомляли, інформаційна тиша поширювалася і на власні ЗМІ, які не могли оприлюднити чутливі дані. Цей інструмент уже спрацьовував під час вигнання росіян з Харківщини у 2022 році та вторгнення на Курщину у 2024-му. Цьогорічний контрнаступ на стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей теж супроводжувався тишею, тоді як широко розрекламований контрнаступ 2023 року — приклад недостатньої OPSEC.

Третя причина — «культура мовчанки» в ЗС РФ. «Я думаю, штаби в російській армії на рівні батальйонів, полків ще мають інформацію про те, що на їхній ділянці окупаційні війська втрачають позиції. Але вище ця інформація не йде, туди повідомляють тільки про хороше», — пояснює офіцер штабу одного з корпусів ЗСУ. За його словами, командири на місцях бояться покарання і не повідомляють про погане, через що нагору надходять «прикрашені» звіти. Подібне явище є і в українській армії, але значно меншого масштабу.

У випадку операції «Вівальді» збіглися всі фактори: мовчали західні геолокатори, російські осінтери, українські ЗМІ та російські штаби нижчого рівня. Поки підрозділи 20-ї та 25-ї армій ЗС РФ зазнавали втрат на Лиманському виступі, їхній Генштаб і Путін «брали» Лиман і Святогірськ. Чи здатні росіяни зробити висновки, офіцер ЗСУ сумнівається: «Така вже культура в їхній армії. Це триває століттями, і їм буде важко це змінити».