НРК на фронті: 100 тисяч місій, пів року без поставок і потреба у 100 тисяч роботів

Підрозділи наземних роботизованих комплексів сьогодні є в кожній окремій бригаді Сил оборони, а в деяких частинах сформовані окремі батальйони НРК — зокрема, у полку безпілотних систем "Ахіллес", у К-2 та в 93-й механізованій бригаді. Про це свідчать дані, оприлюднені до Дня незалежності.

Перші наземні роботи випробували на фронті ще 2015 року — це були експериментальні дрони-камікадзе з дальністю дії до 200 метрів. У травні 2023-го роботи-мінери розкладали міни на донецькій трасі, однак масового попиту у війську до кінця 2024 року не було. Командири середньої ланки гальмували впровадження, тоді як на вищому рівні, за словами очільниці фонду Dignitas Люби Шипович, було розуміння потреби: у Генштабі ухвалили рішення про впровадження НРК, запровадили спеціальність "оператор НРК" і відкрили першу школу операторів "Варан".

Запит різко зріс на початку 2025 року, коли над полем бою запанували FPV-дрони, а кілзона сягнула майже 20 кілометрів. Нині логістично-евакуаційні НРК — засіб №1 у бойових підрозділах: вони рухаються зі швидкістю близько 10 км/год, виконують 95% евакуаційних місій і доставляють до 60% вантажів. Роботизована платформа здатна доправити пів тонни вантажу, тоді як важкий бомбер — лише 5 кг.

За даними Міноборони, з початку 2026 року підрозділи виконали понад 100 тисяч логістичних та евакуаційних місій за допомогою НРК, у липні зафіксували рекордні майже 20 тисяч евакуацій. Водночас план поставок на 2025 рік (11–12 тисяч комплексів) недовиконали, а законтрактовані на 2026 рік 22 тисячі з 50 тисяч обіцяних почали надходити лише на початку літа. Потребу фронту експерти оцінюють у близько 100 тисяч.

Однією з причин став податок 20% на комплектуючі: НРК класифікуються за митними кодами як електромобілі, і після скасування пільг виробництво подорожчало. Лише 28 травня Верховна Рада розблокувала це питання. "Увесь цей час наземні дрони не постачалися на фронт", — констатує Шипович. Шлях від контракту до фронту триває до пів року і більше; за системою е-балів техніка надходить за 2–3 місяці. Цього року за е-бали військові замовили через Brave1 Market наземних роботів майже на 1,9 млрд гривень.

Всі НРК на фронті — українського виробництва. Якщо 2023 року таких роботів виготовляли менш як п'ять компаній, то нині на ринку працюють приблизно 150 компаній. Цього року безпілотні наземні комплекси вперше продефілювали Хрещатиком — "Терміт", "Рись Pro", "Сімба", "Ардал", "Змій", Ratel. За призначенням НРК поділяють на чотири типи, найбільше використовують логістично-евакуаційні — близько 80% операцій.

Серед причин переробки нових машин у фронтових майстернях військові називають бюрократію, що подовжує шлях робота до фронту на 7–10 місяців, за які тактико-технічні характеристики застарівають. "Ми змінюємо фактично всі НРК, які отримуємо", — каже командир батальйону НРК Alter Ego 93-ї бригади з позивним "Електрик". За його словами, юридичної процедури зміни ТТХ під час контракту немає, тож фінансування доопрацювань беруть на себе підрозділи.

Сучасні НРК мають три слабкі місця — швидкість, дальність і керованість, що робить їх уразливими для FPV-дронів у кілзоні. Розробники працюють над автономністю керування через затримки зв'язку, збільшенням запасу ходу до 80–100 км та гібридними і бензиновими двигунами. За словами "Електрика", помітний тренд — перехід на двигуни внутрішнього згорання, зокрема на платформах "Мауль" і "Протектор".