Народний тюнінг НРК: як військові адаптують роботів на фронті

Командир підрозділу з позивним «Математик» розповів, що виробники не можуть передбачити всі потреби, тому машини нерідко доопрацьовують протягом тижня після отримання. Водночас ситуація змінюється: українські виробники почали краще враховувати побажання військових, а платформи надходять повніше укомплектованими.

Основна причина фронтових доробок — швидка еволюція війни, яка випереджає зміни в серійній техніці. Частина НРК уже технологічно застаріла за швидкістю та ходовими характеристиками. Багато машин рухаються зі швидкістю 10–15 км/год, тоді як вимоги фронту зросли. Що менше часу робот проводить на маршруті, то нижчий ризик його втрати.

Скорочується і середня тривалість «життя» техніки. Якщо раніше НРК могли виконувати понад десять місій, то на окремих гарячих напрямках машина може пережити лише кілька виїздів.

«Військові часто змушені брати те, що вже є на ринку, і адаптувати під свої завдання. Воювати все одно чимось треба», — пояснює Андрій Копач. Однією з головних проблем сучасних НРК він називає ходову частину: платформа фактично є важкою коробкою на колесах, якій бракує швидкості, підвіски та прохідності.

Серед типових доробок — винесення антен на оптимальну висоту, оскільки на землі горби, вирви та лісосмуги створюють радіотіні, що переривають керування. У деяких випадках НРК працює в комплексі з повітряними засобами, які допомагають підтримувати зв'язок.

Інший напрям — захист від ворожих FPV. Військові доповнюють платформи засобами радіоелектронної боротьби, але це збільшує масу та енергоспоживання, зменшуючи запас ходу. Модернізація перетворюється на пошук компромісу між захистом, дальністю, швидкістю та вантажністю.

Оригінальна гума часто не витримує уламків снарядів та колючого дроту. Щоб уникнути проколів, військові знімають камеру та заливають внутрішній простір шини рідким поліуретаном або піною, створюючи аналог безповітряних коліс. Це робить робота важчим, але захищає від проколів.

Платформи, створені як логістичні, у військах адаптують для евакуації поранених. До боків машини приварюють металеві дуги для фіксації стандартних нош, а спереду встановлюють саморобний сталевий або кевларовий щит, що захищає камеру та прикриває пораненого під час транспортування.

Поширення FPV-дронів на оптоволоконному управлінні ускладнює захист, оскільки класичні РЕБ проти них менш ефективні. Тому захист НРК перетворюється на багаторівневу систему: виявлення загрози, вибір маршруту, маскування та активний захист. Мета — щоб робот виконав завдання та зміг повернутися.