Мобілізація якості: чому Україні бракує не лише людей, а й справедливих правил

Назва робочого Telegram-чату фігурантів — «Доставка» — за словами авторів матеріалу, відображає логіку кількісної мобілізації: знайти, затримати, оформити, передати далі. У такій системі людина стає об'єктом адміністративного конвеєра, а її фізична наявність не гарантує військової спроможності.

Проблема не обмежується ТЦК. Вона корениться в суспільному договорі, де сильніший може використовувати слабшого, а заможніший — купити собі виняток. Масштаб бронювань ілюструє цю суперечність: на початок 2026 року в Україні було близько 1,3 мільйона заброньованих, причому, за оцінками, «левова частка» таких рішень може бути фейковою.

Кількість на вході не дорівнює спроможності на виході. Військова омбудсманка Ольга Решетилова повідомила, що близько 7% мобілізованих мають законне право на відстрочку, яке не врахували. Також вона розповідала про військову частину, куди потрапили близько двох тисяч людей, непридатних до служби за станом здоров'я.

За даними Офісу генпрокурора, з січня 2022 року до вересня 2025-го зареєстровано 235 646 кримінальних проваджень за СЗЧ і 53 954 — за дезертирство. Це майже 290 тисяч проваджень, що свідчить про масову втрату людей після входу в систему.

Система втрачає якість навіть там, де її вже створили. На початку 2025 року резонанс спричинили масові переведення військовослужбовців Повітряних сил до Сухопутних військ. За даними медіа, наказ від 11 січня передбачав переведення майже 5 тисяч військовослужбовців ПС. Авіатехнік 114-ї бригади тактичної авіації Віталій Горжевський повідомив про переведення вузькопрофільних фахівців. Генштаб заявляв, що гостродефіцитних спеціалістів інженерно-авіаційної служби переводити не планували, а Повітряні сили створили комісію для перевірки таких випадків.

Показовим є приклад програми адаптації новобранців, яку з 2025 року масштабували на навчальні частини. За даними Командування Сухопутних військ, кількість СЗЧ із навчальних центрів знизилася на 14% порівняно з минулим літом. Програма передбачає розмову з людиною про її права, фінанси, психологічну адаптацію та подальший маршрут служби.

Мобілізація якості — це не м'яка альтернатива примусу, а необхідність для країни з меншими ресурсами. Справедливість під час війни — не моральна прикраса, а оборонна технологія. Україні потрібна інша суспільна норма: людина не є вантажем, бронювання — не товар, посада — не приватний ресурс. Архаїчний код «терпи або порішай» має поступитися принципу суб'єктності, де кожен відповідає за спільну безпеку.