У Львові на Личаківському цвинтарі вшанували пам'ять загиблих військових

На полях почесних поховань Личаківського цвинтаря у Львові 24 серпня відбулося вшанування пам'яті загиблих військовослужбовців. Присутні запалили лампадки, поклали квіти до могил, а також виконали Державний Гімн України.

Ольга Скибик прийшла до могили чоловіка, який загинув у 26 років, захищаючи країну. Вона розповіла, що він пішов до війська у перший день повномасштабного вторгнення. За її словами, чоловік казав: «А хто, як не я? Хто їх буде захищати, якщо я не буду? Який я буду чоловік, якщо я не зможу захистити своїх рідних?» Ольга додала, що він був світлою, доброю та щирою людиною.

Для родини Скибиків серпневі дати мають особливе значення: 25 серпня мало б виповнитися десять років від дня, коли Олег запропонував зустрічатися, і дев'ять — від дня рішення одружитися. Жінка зізналася, що раніше День Незалежності був святом свободи, коли вони одягали вишиванки та їздили на святкування, а тепер це день із болем у серці, оскільки Україна продовжує виборювати незалежність ціною життів.

Разом з Ольгою на цвинтар прийшла мати загиблого Оксана. Вона розповіла, що біль втрати не вщухає, але вірить, що син молиться за Україну з неба.

Ольга Крилова вшанувала пам'ять сина, який загинув у 21 рік, служачи у Третій штурмовій бригаді. Вона наголосила, що серпневі дати для її родини є важкими, і висловила сподівання, що суспільство пам'ятатиме та цінуватиме незалежність, за яку заплачено високу ціну.

Дарія Тріщ разом із чоловіком прийшла до могили сина Володимира, учасника Революції Гідності та військового інструктора. Жінка поділилася спогадом, як син на свято Миколая дарував цукерки новобранцям, а під час присяги у Кам'янці-Подільському вітав хлопців, чиї батьки не могли приїхати, передаючи їм солодощі. Вона з болем зазначила, що незалежність дісталася надто дорогою ціною.

Цьогоріч Україна відзначає 35-ту річницю проголошення незалежності.