У Львові на площі Ринок оновлюють стенди пам'яті перед кожним прощанням із військовими

На площі Ринок у Львові розташовані чотири стенди, де розміщують інформацію про загиблих військових. Заступник начальника міського управління внутрішньої політики Роман Харівський розповів, що зазвичай у місті відбувається не більше чотирьох прощань одночасно. Якщо на одному зі стендів з'являється портрет загиблого, на вільних стендах розміщують патріотичні гасла.

Працівники управління організовують церемонію: замовляють квіти, зустрічають почесну варту та координують процесію. За словами Харівського, організація похорону зазвичай відбувається за день до події. «Починаючи з 13:00 і до вечора повністю все узгоджуємо... Зараз я йду заберу квіти для похорону, пізніше після того зустрічаю військову почесну варту, оркестр, проговорюю з ними весь церемоніал, щоб кожен розумів своє завдання», — каже він.

Для водіїв автобусів готують спеціальні наліпки з локаціями, куди вони мають їхати після прощання. У Гарнізонному храмі у Львові часто прощаються з двома-трьома військовими одночасно, після чого автобуси прямують до різних місць поховання — зокрема, на Поле почесних поховань, Ряснянське кладовище та до Дубна Рівненської області.

Харівський зазначає, що щодня, коли змінюють стенди пам'яті, біля них зупиняються люди, читають інформацію та розглядають портрети. Дехто залишає квіти або молиться, намагаючись зрозуміти, чи немає серед загиблих знайомих або рідних.

«За ці роки попадалося багато знайомих, друзів, які у Львові проживали чи вчилися. Важко перенести, бо, в основному, коли дивишся на ті стенди, там дуже молоді люди, які хотіли жити, творити, і важко дивитись, коли життя закінчується. Для мене стенд — коли я там зранку приходжу і міняю, я розумію, що це закінчився всесвіт», — розповів посадовець.

Він також поділився, що для нього церемоніал прощання є важким від початку до кінця. «Мені важко бути на похороні від початку до кінця, кожен момент — важкий. Важкий момент, коли приходиш до моргу з родиною, важкий момент, коли стоїш в церкві, важкий момент на цвинтарі. Мені ще дуже важко, коли я бачу дітей, тобто для мене церемоніал також дуже важливий і важкий, але коли ти бачиш дітей малих, тобто ти розумієш, що життя їхнього батька обірвалось. Є моменти, коли діти ще дуже маленькі, не розуміють, що сталось в даний момент. І для мене ще дуже важко, коли оркестр грає, в мене є музична освіта, я дуже добре розумію всі мелодії і їхній сенс, для чого вони грають на похороні», — каже Роман Харівський.

За його словами, кожен, хто не на фронті, має робити все можливе, щоб допомагати армії та людям. Його мотивує можливість допомогти родинам у важкий момент втрати та максимально гідно організувати чин похорону військового.