Луценко: НРК не розв'язують проблему евакуації поранених із фронту

Ігор Луценко у соцмережах розповів, що наземні роботизовані комплекси (НРК) не можуть ефективно евакуювати поранених через низьку швидкість, слабкий захист і вразливість до ворожих FPV-дронів та мін. Він назвав їх засобами для вивезення тіл загиблих, а не живих бійців.

Коментуючи відео, де командир роти самостійно вивозив поранених на власному авто після невдалої спроби використати робототехніку, Луценко назвав це «героїзмом окремої людини, котрий намагається протистояти глобальній трагедії». За його словами, держава не має чим евакуйовувати поранених, а наявні засоби використовуються «від відчаю».

Військовий зазначив, що середня швидкість НРК не перевищує 7–10 км/год, тому евакуація часто триває годинами. Він додав, що роботизовані платформи нерідко знищуються ворожими дронами або підриваються на мінах, а бронекапсули для поранених «більше нагадують труну».

Луценко наголосив, що через відсутність нормальної евакуації поранені військові приречені на повільну смерть, навіть якщо поранення легке. Він вважає, що в зоні бойових дій потрібні швидкісні броньовані машини типу MRAP із захистом від дронів та мін, а також засобами РЕБ.

За його підрахунками, закупівля такої техніки економічно вигідна: вартість вітчизняних бронеавтомобілів становить 30–50% від суми, яку держава виплачує у разі загибелі екіпажу. Він також навів розрахунок, що втрати бюджету від загибелі двох військових сягають 720 тисяч доларів, тоді як вартість машини нижча.

Луценко додав, що українські військові здебільшого пересуваються на волонтерських позашляховиках без бронювання, що не відповідає рівню вкладень у підготовку бійців. Він згадав, що завдяки волонтерці Марії Берлінській його пропозиції передавали колишньому головнокомандувачу Олександру Сирському, який підтримав ідею, але вона «загубилася в паперових морях».

Також Луценко звернув увагу на можливість використання потужних коптерів для повітряної евакуації, зокрема українського виробництва. Він переконаний, що за наявності політичної волі можна мінімізувати присутність персоналу в зоні ураження.