Ветеранка з Гайсина Людмила Менюк отримала орден княгині Ольги III ступеня

Про нагородження повідомила голова Гайсинської районної державної адміністрації Людмила Головашич. Людмила Менюк — ветеранка російсько-української війни, психологиня, волонтерка та громадська діячка. Її син Станіслав добровольцем пішов на фронт і служив у батальйоні «Айдар», загинув у 2014 році.

Після втрати сина Людмила вирішила сама стати до лав Збройних Сил України. У січні 2016 року, у віці 50 років, вона підписала перший контракт із військом і прийшла служити саме в «Айдар» — підрозділ, де воював її син. Спочатку вона обіймала посаду діловода, хоча хотіла стати сапером. Згодом її перевели, і менш ніж за рік вона стала головним сержантом штурмової роти. «Дуже хотіла стати сапером. Але мені сказали: "Мальво, ні, у тебе в сім'ї є загиблий"», — згадувала ветеранка.

Служба Людмили проходила поблизу лінії фронту. Вона брала участь у бойових діях, працювала з військовими та технікою, а згодом очолила бронетанкову службу батальйону. Одну з історій того періоду ветеранка згадувала як приклад важливості інтуїції на війні. Під час перебування на другій лінії оборони під Новомихайлівкою вона відчула, що підрозділу потрібно залишити позицію. «Кажу командиру: "Тут буде біда якась. Щось не те". Він спочатку впирався — каже: "Та нічого тут не буде, до першої лінії далекувато, кілометри три". Але я його таки дістала — перемістилися, а ввечері прилетів "Град" прямо по бліндажу, де ми мали бути», — розповідала «Мальва».

В «Айдарі» вона також відчула силу військового братерства. За словами Людмили, на війні люди можуть без сорому говорити про страх, адже його відчувають усі. «Людина, яка не була там, ніколи не зрозуміє відвертості, коли ти не боїшся бути смішним. Або коли, не соромлячись, зізнаєшся, як тобі страшно», — говорила вона.

Наприкінці 2019 року «Мальва» потрапила до шпиталю після обстрілу, отримала забій серця та контузію. Після кількох місяців реабілітації її звільнили з військової служби за станом здоров'я. Повернувшись до цивільного життя, вона продовжила працювати з людьми, здобула освіту практичної психологині.

У березні 2022 року Людмила Менюк стала доброволицею 205-го батальйону 241-ї бригади територіальної оборони. Разом із побратимами вона брала участь в обороні Сєвєродонецька, а згодом воювала під Бахмутом. Після 64 днів боїв у Бахмуті вона знову потрапила до шпиталю, і військово-лікарська комісія ухвалила рішення про її звільнення зі служби.

Після завершення військової служби Людмила продовжила підтримувати захисників і ветеранів як психологиня, волонтерка та громадська діячка. Раніше вона розповідала, що на війну пішла, щоб помститися за сина, але згодом це відчуття змінилося — вона продовжила боротьбу за майбутнє України та своїх онуків, щоб якомога менше молодих українців гинули на фронті.