Літо-2026: Україна вперше звільнила більше, ніж окупувала РФ

Російське командування планувало літній наступ за шаблонами попередніх років, розраховуючи на сприятливу погоду та накопичені резерви. Однак ці плани не спрацювали: наступальні дії агресора заблоковані на ключових ділянках і зведені до боїв тактичного значення.

За даними геолокаційної фіксації, від початку 2026 року російські війська захопили 732 квадратні кілометри української території. Водночас Сили оборони за цей самий період звільнили 745 квадратних кілометрів. Різниця на користь України становить 13 квадратних кілометрів.

Головний удар противник завдавав на Слов'янсько-Краматорському напрямку. План передбачав охоплення району з півдня через Покровськ і Костянтинівку та з півночі через Лиман. Ці завдання не виконані. Спроби просування до Костянтинівки та Часового Яру призвели до виснажливих боїв без вирішального результату.

На південному напрямку росіяни намагалися створити плацдарм для наступу на Запоріжжя, плануючи окупувати Покровське, взяти під контроль траси Н-15 та Р-85 і закріпитися в районі Гуляйполя. Ці плани також провалилися через контратаки українських бригад.

Єдиною ділянкою, де ворог зберіг повільне просування, залишається східний фланг Слов'янсько-Краматорського плацдарму. На окремих ділянках російські підрозділи наблизилися до міста на 12–15 кілометрів. На південь від Рай-Олександрівки існує загроза тактичного оточення для українських захисників.

Успіх української оборони експерти пов'язують із двома чинниками. Перший — зміна стратегії: замість утримання позицій за будь-яку ціну акцент зроблено на системне знищення живої сили противника. За оцінками, у червні втрати росіян становили 39 тисяч осіб, у липні — понад 40 тисяч.

Другий чинник — так званий «логістичний локдаун»: системне ураження тилових артерій ворога, зокрема на півдні, де під ударом опинилися кримське та приазовське угруповання.

Восени очікується нова хвиля мобілізації в Росії. За прогнозами, вже з жовтня, після виборів до Держдуми, мобілізаційні показники спробують збільшити репресивними методами. Пік оперативної спроможності нових контингентів може припасти на початок лютого 2027 року. Не виключається також залучення білоруських підрозділів або додаткових сил із Північної Кореї, що може змістити терміни на місяць-два раніше.

У відповідь українське командування робить ставку на технологічну та інженерну перевагу, а не на нарощування чисельності особового складу. Пріоритет — створення умов, за яких кожне збільшення російського людського ресурсу означатиме відповідне збільшення втрат.