Як змінювалася риторика Китаю щодо війни в Україні

1 вересня голова КНР Сі Цзіньпін повідомив, що Китай планує посилити взаємодію з іншими державами для сприяння політичному врегулюванню конфліктів в Україні, на Близькому Сході та в Афганістані. Пекін підтвердив намір дотримуватися підходу, спрямованого на усунення як симптомів, так і причин проблем.

Протягом чотирьох років повномасштабної війни риторика китайського керівництва зазнала помітних змін, хоча КНР так і не назвала Росію агресором.

У 2022 році Пекін займав подвійну позицію. Міністр закордонних справ Ван І наголошував на повазі до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн, включно з Україною. Водночас китайська сторона покладала відповідальність за конфлікт на розширення НАТО і говорила про «законні вимоги Росії у сфері безпеки».

У 2023 році Пекін почав позиціонувати себе як посередника. У лютому був представлений план із 12 пунктів щодо політичного врегулювання, який передбачав повагу суверенітету, припинення вогню та відновлення переговорів. Виступаючи в Мюнхені, Ван І заявив, що Китай «твердо стоятиме на боці діалогу та миру».

У 2024 році головною тезою Пекіна стала фраза Ван І: «Чим раніше розпочнуться переговори, тим швидше настане мир». Китайське керівництво також чітко позначило позицію щодо ядерної безпеки: ядерна зброя не повинна застосовуватися. Крім того, Пекін почав жорсткіше відповідати на звинувачення Заходу в підтримці Росії, заперечуючи постачання летальної зброї будь-якій зі сторін.

У 2025 році риторика стала більш універсальною. Ван І сформулював тезу: «У конфлікті ніхто не виграє, але у мирі виграють усі». Пекін наполягав на врахуванні «корінних причин» конфлікту, використовуючи прислів’я: «Три фути льоду не утворюються за холодний день».

У 2026 році Китай продовжує позиціонувати себе як сторону, зацікавлену в переговорах. Водночас 31 серпня Сі Цзіньпін у розмові з Володимиром Путіним підкреслив, що фундамент китайсько-російських відносин ставатиме лише міцнішим. Європейські держави дедалі активніше закликають Пекін використати свій вплив на Москву для запуску дипломатичного процесу, однак Китай принципово не дистанціюється від Росії на стратегічному рівні.