Військовий і бровар Віктор Єсіпов розповів, як відкрити власну крафтову пивоварню

Віктор Єсіпов — історик та військовий, який воював у зоні АТО та служив у ЗСУ. Після звільнення зі служби він вирішив започаткувати власну справу — крафтову броварню з пивом за власними рецептами. Поштовхом стало перше самостійно зварене пиво, яке, за його словами, виявилося смачнішим і яскравішим за магазинне. Напій він дав скуштувати друзям, після чого почав експериментувати з іншими сортами та видозмінювати класику.

«Я закупив тару та спробував продавати пиво уроздріб, через соцмережі, але було складно, адже про мене та мою продукцію мало хто знав. Крім того, потрібні сертифікація, ліцензування та інше. Декілька партій мені вдалося продати, але я зрозумів, що не вистачає часу повністю приділяти увагу варінню, і роздрібна торгівля — це не той формат, який мені підходить. Тому на певний час я поставив процес на паузу», — розповів Єсіпов.

Згодом він подався на грантову програму CraftUp Ukraine. У її межах, за словами броваря, він дійшов висновку, що починати слід зі співпраці з магазинами та закладами розливного пива. Грантові кошти він розраховує витратити на автоматичну пивоварню та обладнання, яке пришвидшить процес. Ідею підтримали друзі, які погодилися інвестувати у виробництво.

«У межах проєкту я розібрався, що потрібно почати зі співпраці з магазинами та закладами розливного пива, тому сподіваюся, що грантова підтримка допоможе мені зробити рестарт бізнесу. Мою ідею також підтримали друзі, які погодилися навіть інвестувати у виробництво та допомагати у створенні автентичного пива. Наразі планую почати працювати по-новому, з уже наявним досвідом», — поділився бровар.

Сировину для варіння — ячмінний солод, хміль відповідного сорту та дріжджі — Єсіпов закуповує у спеціалізованих магазинах. Смак напою, за його словами, залежить від температури варіння та інших особливостей методу. Цукор він використовує лише частково — у пляшках чи кегах для природної карбонізації, але не під час приготування. Бровар пояснює це тим, що солод під час варіння виділяє природні цукри, які зброджують дріжджі. Він також заперечує поширений міф, ніби «живе» пиво придатне до споживання лише 2–3 дні: за відсутності зараження грибами чи бактеріями, крім дріжджів, напій може стояти місяцями й роками. За належного зберігання відбувається шампанізація, змінюються щільність, відсоток алкоголю та смак.

Щодо витрат, автоматична пивоварня коштує приблизно 20 тис. грн — залежно від об'єму, новизни та виробника. Також потрібні бродильні ємності по 500 грн за штуку (у Єсіпова їх чотири), кеги для переливу та продажу готового пива, зернові набори або сировина від фермерів — у середньому 500–900 грн за штуку залежно від сорту. Бровар радить брати різні сорти, щоб споживач міг продегустувати різні види. Виробництво, на його думку, варто реєструвати відразу, щоб працювати на гуртовому ринку. Вартість ліцензії залежить від місця: у селі вона дешевша, ніж у місті. Загалом почати справу можна з 45 тис. грн — без документів на реєстрацію, ліцензії та комунальних витрат.

Наразі Єсіпов працює над стратегією гуртових продажів закладам харчування та магазинам розливного пива і шукає партнерів для пробної партії. Він планує виготовляти пиво «за підпискою». «Людина може замовити певний сорт, який я зварю на замовлення. Це буде саме те, що хоче споживач, і в потрібній кількості. Я націлений працювати для споживача, цікавлюся вподобаннями, розробляю рецепти оригінальних смаків, яких ще немає в масмаркеті», — пояснив бровар.