У Ковелі попрощалися з нацгвардійцем Володимиром Якимовичем, який загинув на Донеччині

Володимир Якимович виріс у багатодітній родині. Близькі згадують його як доброзичливу та чуйну людину, яка охоче допомагала іншим.

Навчався у місцевій школі №12, де особливий інтерес виявляв до хімії. Після школи розпочав трудову діяльність: працював на будівництві, їздив на заробітки за кордон, працював на пилорамі та здобув водійську професію.

17 лютого 2026 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Він проходив службу у 20-й бригаді оперативного призначення Національної гвардії України «Любарт» на посаді водія автомобільного взводу підвозу. Окрім того, опанував керування наземним роботизованим транспортним засобом, за допомогою якого доправляв на передові позиції боєприпаси та продукти, а також евакуював поранених побратимів. Завдання доводилося виконувати під обстрілами.

Про війну Володимир рідним розповідав мало, однак тримав зв'язок із сім'єю та цікавився їхніми справами.

Вранці 3 вересня він зателефонував сестрі Ірині, яка щойно повернулася з-за кордону, та привітав її і племінника Сергія з 25-річчям. Ця розмова стала останньою — згодом родина дізналася про загибель воїна.

Під час церемонії у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці секретар Ковельської міської ради Оксана Багнова передала рідним співчуття. Поховали захисника на Алеї Героїв міського кладовища.