Україна не витягне протистояння з РФ на два фронти самотужки — потрібен «когнітивний Рамштайн»

Автор пропонує розглядати російські «вибори» не як предмет аналізу, а як черговий елемент зміцнення путінізму — ідеології, де війна є не інструментом, а метою. На його думку, навіть після зникнення Путіна путінізм збережеться ще на довгі роки — у вигляді тих, хто підтримує вбивства українців, та їхніх дітей, яких навчають поводитися зі зброєю й привчають ненавидіти Захід і Україну.

Ідеться, зазначає автор, про когнітивну війну. У цій царині, за його оцінкою, ні Україна, ні західні партнери не мають вагомих успіхів. Удари по НПЗ і складах він називає важливими, але наголошує: путінізм у головах перемагається не зброєю, а словом, грошима й роками. Ідеться про об'єднання фахівців, які глибинно досліджували Росію, патерни поведінки її суспільства та больові точки еліт, а також про масштабування тригерів між РФ та її союзниками.

Автор згадує листопад 2022 року, коли його з колегами запросили до штаб-квартири НАТО. Тоді він запитав уповноважених, чому в суспільствах країн — членів Альянсу є чимало людей, які підтримують Росію у війні, і чи існує план протидії російському впливу на розуми європейців. Відтоді, за його словами, минуло майже чотири роки, і за цей час праворадикальна AfD виступила за нормалізацію відносин із Москвою, Фіцо заявив, що не хоче втягування Словаччини у війну «через якусь ст. 5 Альянсу», а Трамп пов'язав зростання цін на дизель не з розв'язаною Росією війною, а з ударами України по російських НПЗ.

Питання, поставлене в листопаді 2022 року, на думку автора, залишається актуальним. Він описує боротьбу як двобічну: захист себе й партнерів та робота із суспільством ворога і його союзниками. Самостійно, наголошує він, Україна не витримає конкуренції з РФ у цій сфері — забракне людського й фінансового ресурсу, тож потрібна підтримка партнерів.

Автор проводить паралель із постачанням зброї: снаряди, танки й літаки доводилося просити довго, політичну волю шукали місяцями й роками. Водночас, зазначає він, велика війна триває п'ятий рік і проявляється диверсіями, хакерськими атаками, вербуванням агентури та регулярними зальотами дронів у повітряний простір країн НАТО. Європейські партнери, за його словами, нині активно переозброюються, вивчають український досвід, проводять навчання, тестують системи оповіщення про повітряні тривоги та перевіряють готовність шпиталів приймати більше поранених.

Висновок автора — потрібен «когнітивний Рамштайн». Він наголошує, що це не «чергова допомога Україні», а такий самий захист європейських суспільств, як і українського. Збройовий «Рамштайн» виник уже після початку повномасштабної війни, тоді як створення когнітивного формату не можна відкладати до вторгнення в Європу.

Згадується, що в ЄС уже створили Центр демократичної стійкості для боротьби з іноземним інформаційним впливом, але автор сумнівається, чи не стане він черговим бюрократичним інститутом. На його думку, потрібен значно масштабніший спільний формат України та європейських союзників — не лише членів ЄС, — де стратегію протидії російському впливу будуватимуть разом і на роки вперед.