На Черкащині жінка відновлює родову хату в пам'ять про загиблого чоловіка-військового
Жителька Канева Оксана Ладижець реставрує 80-річну бабусину хату біля Тарасової гори, яку разом із чоловіком-військовослужбовцем планувала зробити спільним домом. Володимир, який три роки вважався зниклим безвісти, загинув — це підтвердила ДНК-експертиза.
У Каневі на Черкащині Оксана Ладижець відновлює хату, успадковану від бабусі. Будівлі цього року виповнюється 80 років, і саме тут, неподалік Тарасової гори, жінка разом із чоловіком Володимиром мала намір жити після його повернення з фронту.
За словами пані Оксани, у цій оселі жили три покоління її родини. Реставрацію вона вже розпочала: зроблено фундамент і ґанок, тривають підготовчі роботи.
Пара познайомилася 11 років тому. У 2015 році Володимир воював під Попасною в зоні АТО — спершу були телефонні розмови та обмін фотографіями, згодом він приїхав у відпустку до Драбова, де тоді мешкала Оксана. У 2018 році вони разом переїхали на Канівщину, на батьківщину жінки, щоб доглядати її тяжкохворого батька. Оселилися в бабусиній хаті, а територію довкола впорядковували: випилювали й викорчовували дерева. Саме тоді, за спогадами Оксани, чоловік уперше сказав, що хоче жити тут.
Здійснити цей задум до кінця завадило повномасштабне вторгнення. У 2022 році Володимир добровільно пішов до війська, мав звання старшого сержанта, був стрільцем. У лютому 2023 року жінці повідомили, що чоловік зник безвісти. Три роки вона чекала на його повернення. У квітні цього року надійшло підтвердження за результатами ДНК-експертизи — Володимир загинув.
Оксана продовжила спільну справу сама: облаштувала подвір'я, звела альтанку, про яку мріяв чоловік, поставила вулики й зайнялася бджільництвом. Від пропозицій будівельників знести стару будівлю вона відмовилася.
«Тут народилася моя сестра, тут пройшло моє дитинство», — розповіла жінка, пояснюючи, чому зберегла хату.
З оселею пов'язані й спільні спогади подружжя. Оксана пригадує, як на її 45-річчя чоловік потай облаштував великий навіс і виклав дорогу квітами в горщиках.
Нині жінка щодня бачить Тарасову гору з вікон хати. Жити тут разом із чоловіком їм не судилося, але Оксана хоче, щоб цю місцину бачили й інші. За її словами, вона планує проводити тут майстер-класи для дружин і матерів загиблих військових — щоб вони могли відновитися та отримати спокій.
