Герой України Андрій Орлов: історія від «Сармата» до посмертної відзнаки

Андрій Орлов народився 29 жовтня 1983 року в Полтаві. Закінчив ліцей №1 імені Івана Котляревського, згодом — Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка за фахом викладача англійської мови. До 2014 року працював у міжнародних компаніях, зокрема у Metro Cash&Carry та Nestlé Україна.

У 2014 році, попри часткову придатність до служби, добровільно вступив до батальйону спеціального призначення Нацгвардії «Донбас», узяв позивний «Сармат». Брав участь у боях за Маріуполь, Широкине та Дебальцеве. Після демобілізації у 2017 році працював перекладачем, згодом виїхав за кордон.

На початок повномасштабного вторгнення перебував у Багдаді, але 24 лютого 2022 року розірвав контракт і повернувся в Україну. Служив головним сержантом 3-го взводу 2-ї розвідувальної роти 131-го окремого розвідувального батальйону Сухопутних військ ЗСУ, командував групою «Браво».

У вересні 2022 року під час бою біля села Мала Сейдеминуха на Херсонщині коригував вогонь артилерії та авіації, знищивши техніку й особовий склад противника. У тому бою дістав осколкове поранення шиї. 10 листопада 2022 року брав участь у звільненні Снігурівки, де особисто підняв прапор над будівлею районної адміністрації. У січні 2023 року встановив прапор на острові Великий Потьомкінський.

14 листопада 2022 року Президент Володимир Зеленський вручив Андрію Орлову звання Героя України. Це була перша така відзнака за деокупацію Херсона. Після нагородження військовий одразу надіслав фото синові Денису.

6 вересня 2023 року під час розвідки біля села Одрадокам’янка Херсонської області «Сармат» отримав множинні поранення. Того ж дня він помер у Бериславській районній лікарні. Поховали воїна на Алеї Героїв центрального кладовища Полтави. У листопаді 2023 року його посмертно нагородили відзнакою «Хрест бойових заслуг».

На честь Андрія Орлова у Полтаві перейменували Студентський сквер, встановили меморіальні дошки, зокрема на фасаді ліцею, де він навчався.