Під Добропіллям росіяни нарощують штурмові групи, але закріпитися не можуть

Наступальні дії на Добропільському напрямку ведуть 2-га та 51-ша загальновійськові армії угруповання військ «Центр». Їхнє завдання — вивести передові частини на південні та південно-східні підступи до міста. Частина сил правого флангу цього угруповання задіяна також у наступі 8-ї армії угруповання «Південь» у бік Дружківки, вздовж обох берегів річки Казенний Торець, де воюють підрозділи 41-ї армії та 90-ї танкової дивізії.

Поточна тактична картина — це інтенсивна інфільтрація передових підрозділів противника малими штурмовими піхотними групами одночасно на кількох ділянках. Кількість таких груп і чисельність залученої до них штурмової піхоти поступово зростають.

На напрямках Софіївка — Притулок та Торецьке — Новомиколаївка російські малі групи намагаються просунутися на північ і північний схід, щоб закріпитися в Новомиколаївці та південніше від неї, а також у районі Павлівка — Притулок — Торське — Новопавлівка. Більшість цих груп виявляють ще на етапі висування та знищують. Окремі піхотинці, яким вдається вціліти, потрапляють під зачистку на південь від Новомиколаївки та на східному березі Казенного Торця. У районах імовірного накопичення груп — Софіївка, Торецьке, Шахове — працюють українські розрахунки БПЛА.

Південніше Кучерів Яру зафіксовано активність штурмових груп, які намагаються просуватися в бік Кучерів Яру, а далі — до Золотої Криниці. Наразі безуспішно. Противник активний також на напрямках Вільне — Ганнівка та Дорожнє — Новий Донбас, де прагне закріпитися на східних околицях Добропілля. Основними осями руху його груп стали залізниця від Дорожнього на Добропілля та річка Бик, уздовж якої малі піхотні групи намагаються проникнути до Ганнівки.

Залишки російських груп чисельністю 2–3 піхотинці зрідка дістаються Ганнівки та терикону на північно-східній околиці Добропілля, де їх виявляють і ліквідують. Оскільки закріпитися значними силами у Вільному та Новому Донбасі противник поки не може, його штурмовим групам доводиться стартувати від Дорожнього та Нового Шахового і долати до східних околиць міста понад 8–9 кілометрів. Це підвищує ймовірність їхнього своєчасного виявлення на маршрутах інфільтрації.

Противник також намагається просунутися за напрямком Білецьке — Чернігівка, хоча в самому Білецькому тривають бої і повністю під контролем ворога населений пункт не перебуває. У районі села Затишок фіксується накопичення штурмової піхоти та легких засобів моторизації — до 30 одиниць, по яких після виявлення завдавалися вогневі удари. Окупанти намагаються закріпитися на території шахти «Чернігівська» та проникнути до села Водянське з північного сходу і півдня в обхід позицій ЗСУ в Білецькому. На південній околиці села Світле виявлено російську малу піхотну групу чисельністю до 6 осіб.

Південніше Добропілля, на напрямках Новоолександрівка — Матяшеве та Василівка — Добропілля (село), противник діє переважно малими піхотними групами. Українські підрозділи утримують низку позицій на північ від Новоолександрівки та Василівки, а також регулярно проводять пошуково-рейдові дії в районі сіл Матяшеве, Добропілля та Новогришине, виявляючи групи російських піхотинців чисельністю 2–3 особи.

Командування 2-ї та 51-ї армій РФ концентрує основні зусилля південніше та південно-східніше Добропілля. Мета — не безпосередній прорив на ближні підступи до міста, а захоплення й контроль району поблизу нього для накопичення штурмової піхоти з подальшою можливістю штурму.

Для просування в напрямку району Добропілля (село) — Чернігівка — Водянське — Матяшеве противнику потрібно виконати щонайменше два тактичні завдання: повністю витіснити українські війська з Білецького та просунутися з рубежу Василівка — Новоолександрівка основними силами передових підрозділів у північному напрямку не менш ніж на 4–5 кілометрів. Як альтернативу розглядають напрямки Вільне — Ганнівка та Дорожнє — Новий Донбас — прорив впритул до Добропілля зі сходу в смузі 51-ї армії.