Добропілля та Костянтинівка: головні цілі росіян на Донеччині

На Добропільському напрямку противник просунувся між Шевченком і шахтою «Запорізька». Малі штурмові групи діють у бік шахти «Водянська», бої точаться в районах Матяшевого, Світлого, Білицького, Водянського та села Добропілля. Залучення оперативних резервів засвідчує, що стратегічне завдання окупантів — вихід безпосередньо на місто Добропілля.

Від села Добропілля до однойменного міста — близько двох кілометрів. Бої в районі села означають спробу перенести активну фазу бойових дій до міста. Контроль над цим напрямком відкриває шлях до повного контролю над Покровським напрямком, а також до флангу Краматорсько-Слов'янської агломерації та просування в бік Дніпропетровщини.

Росіяни відійшли від лобових атак і намагаються обходити позиції ЗСУ з флангів. Масово застосовуються малі штурмові групи та піхота на мотоциклах, сили накопичуються в лісосмугах під прикриттям туманів і погіршення погоди. З жовтня, коли опаде листя, очікуються глибокі механізовані прориви із залученням бронетехніки.

Офіцери бригади НГУ «Рубіж» повідомляють про сотні щоденних вильотів російських FPV-дронів по логістичних шляхах і позиціях Сил оборони. Через відсутність значних успіхів піхоти РФ посилила удари керованими авіабомбами, руйнуючи прифронтові населені пункти. Добропілля, яке раніше було тиловою базою для відпочинку підрозділів, сильно пошкоджене, а інтенсивність обстрілів змушує місцевих жителів евакуюватися.

Генштаб ЗСУ повідомляє, що українські воїни тримають оборону в районах Нового Шахового, Нового Донбасу, Добропілля та Водянського, блокують основні маршрути висування противника, завчасно мінуючи та руйнуючи шляхи можливого прориву.

На Костянтинівському напрямку станом на вересень 2026 року ситуація залишається однією з найгарячіших. Окупаційні війська здійснюють від 12 до 29 атак щодоби, намагаючись прорвати українську оборону. Сили оборони протидіють, зокрема оператори БпЛА знищують учасників штурмових груп. Атаки відбуваються в районах Новоселівки, Миколайпілля, Шахового, Софіївки, Русиного Яру, Іллінівки та Кучерівого Яру.

Була інформація про інфільтрацію малих штурмових груп окупантів у населений пункт Іжевка. За попередніми даними, село перебуває в так званій «сірій» зоні. Після появи даних об'єктивного контролю окупанти змістили вектор атак на Безім'яне та Попасне. Ворог намагається обходити позиції ЗСУ з флангів, щоб звузити простір для маневру українських підрозділів і перерізати шляхи постачання. Щоденні штурми фіксуються в бік Новоселівки, Іллінівки, Довгої Балки та Русиного Яру.

Основна проблема — погіршення позицій ЗСУ в районі Часового Яру. Окупанти атакують мікрорайон Шевченка, який Сили оборони утримували протягом трьох із половиною років. Це давало змогу стримувати наміри окупантів щодо оперативного оточення українського угруповання в Костянтинівці.

Головне завдання окупаційних військ — повний контроль над Костянтинівкою, яка має для них військове, політичне та інформаційне значення. Вони розкручують тему історичних паралелей: саме в Костянтинівці на місцевому склозаводі виготовляли зірки для веж Кремля, що використовується для демонстрації радянської історичної спадщини.

Різко збільшилася кількість операторів БпЛА противника безпосередньо в місті, що створює серйозні проблеми для локацій ЗСУ. Ситуацію ускладнює розташування Костянтинівки в низині, тоді як окупанти контролюють панівні висоти в Часовому Яру й Торецьку. За даними військової розвідки, росіяни часто перевдягаються в цивільний одяг під час пересування містом, ховаючи зброю під куртками; українські оператори БпЛА оглядають підозрілих осіб із повітря з різних ракурсів для їхньої ліквідації.

Місто фактично перестало існувати в класичному розумінні. Окупанти активно застосовують штурмову фронтову авіацію, завдаючи ударів КАБами по позиціях Сил оборони України, та використовують тактику випаленої землі, унеможливлюючи використання вцілілої промислової забудови для розташування особового складу та опорних пунктів оборони.

Першочергові цілі ворога на Донецькому фронті — Добропілля та Костянтинівка. Ці два міста фактично паралельно перебувають у цьому процесі, що дає ворогу можливість розв'язувати подальше питання руху на Краматорськ, а далі — на Дружківку та Слов'янськ.