На Чернігівщині поховали Ігоря Тименка та Олександра Опенька
18 вересня у Носівській та Бобровицькій громадах Чернігівщини попрощалися з двома військовими — Ігорем Тименком та Олександром Опеньком, якого понад два роки вважали зниклим безвісти.
Ігор Тименко народився 9 липня 1994 року на Київщині, згодом родина переїхала до Носівки. Там він одружився, у подружжя народився син.
Від першого дня повномасштабного вторгнення чоловік добровільно прийшов до військкомату. Пізніше він перевівся до Третьої окремої штурмової бригади. Служив спершу на Донецькому напрямку, далі — на Харківському, був оператором безпілотних літальних апаратів, а згодом — водієм-електриком відділення безпілотних авіаційних комплексів.
«Під час виконання останнього бойового завдання Ігор разом із побратимами прямував на позицію. У цей момент російський дрон влучив у їхній автомобіль. Він дивом вижив, однак зазнав тяжких поранень», — повідомили у громаді.
Лікування проходило у медзакладі Харкова, згодом бійця доправили до столиці. «Попри тяжкі поранення та ампутацію кінцівок, рідні до останнього вірили, що Ігор зможе здолати цю боротьбу. Та, на жаль, 15 вересня 2026 року серце воїна зупинилося».
Поховали Ігоря Тименка у Носівці. У нього залишилися дружина, син та мама. 18 вересня у Носівській громаді оголосили Днем жалоби.
Олександр Опенько народився 20 липня 1985 року в селі Браниця Ніжинського району. 2002 року закінчив Браницьку середню школу, після чого вступив до професійно-технічного училища №4 у Броварах, де здобув професію електрогазозварника. Працював у Києві в Національному музеї історії України у Другій світовій війні старшим майстром.
До лав війська чоловіка мобілізували 24 квітня 2024 року. 13 серпня 2024 року він не повернувся з бойового завдання на Курському напрямку, відтоді його вважали зниклим безвісти. Загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи.
Поховали Олександра Опенька на кладовищі в рідному селі. У нього залишилися мама, батько, брат і племінниці. 17 та 18 вересня у Бобровицькій громаді оголосили Днями жалоби.
