Діти українських зірок на військовій службі: хто, де і в яких підрозділах
Після 24 лютого 2022 року діти низки українських знаменитостей долучилися до Сил оборони. Частина з них продовжує службу, дехто вже демобілізувався або відновлюється після поранень.
Після початку повномасштабного вторгнення діти українських знаменитостей змінили цивільне життя на військову службу. Хтось долучився до ЗСУ в перші дні, хтось готувався заздалегідь, а дехто вже завершив контракт.
Син Богдана Бенюка — Богдан-Гордій Бенюк — приєднався до ЗСУ у 27 років. На той момент він мав захищену дисертацію та наукову роботу, а вдома залишалася вагітна дружина. Богдан Бенюк не намагався відмовити сина, пояснюючи, що не втручається у вибір дорослої людини.
Дмитро Харчишин, син фронтмена «Другої Ріки» Валерія Харчишина, долучився до армії самостійно і вже 25 лютого 2022 року перебував у війську. Йому було трохи більше 20 років. Першою спеціальністю стала саперна справа — виявлення, встановлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів. Згодом він пройшов офіцерську підготовку та навчання за кордоном, після чого перейшов і до інструкторської роботи.
Роман Скрипка, син музиканта Олега Скрипки, служив у бойовому підрозділі та виконував завдання в умовах війни. Нині його військовий етап завершено: 21-річний Роман закінчив контракт і був демобілізований, отримавши передбачену законодавством підставу для відстрочки.
Сергій Кондратюк, син телеведучого та продюсера Ігоря Кондратюка, вступив до війська за власним рішенням. Після підготовки його призначили до підрозділу 10-го армійського корпусу — він служить у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади. Ігор Кондратюк публічно говорив про службу сина, зокрема після слів Віталія Козловського щодо служби. Продюсер наголошував, що не вважає вибір сина власним досягненням, адже батько не може привласнювати заслугу людини, яка сама пішла до війська.
Іван Пелих, старший син телеведучого Ігоря Пелиха, який загинув у ДТП 2008 року, до великої війни здобував фах режисера. З початком вторгнення він приєднався до київської територіальної оборони, а згодом продовжив службу на фронті. Має бойовий досвід на Бахмутському та Курському напрямках, брав участь у боях за Лисичанськ. Нині командує відділенням ударних безпілотних авіаційних комплексів. Влітку 2024 року відзначений нагородою міністра оборони України.
Ярослав Грубич, син телеведучого Костянтина Грубича, спершу працював у зоні бойових дій як документаліст — фіксував наслідки російської агресії на звільнених територіях, співпрацював із волонтерами, побував на передовій. Згодом сам став військовослужбовцем. Під час російського обстрілу він втратив кінцівку, а також на певний час утратив слух. Нині зосередився на реабілітації, займається спортом і опановує життя з протезуванням. Цього року він показався з механічним протезом із гаком; наступний етап — біонічний протез із кистю. Ярослав висловлював бажання повернутися до війська.
Данило Зюбін, син акторки Римми Зюбіної, почав готуватися до служби заздалегідь: ще 2024 року звернувся до рекрутингового центру, визначившись із напрямком. Перший відбір до обраного підрозділу він не пройшов, після чого цілеспрямовано готувався до наступної спроби — тренував витривалість і самостійно вивчав технології, пов'язані з безпілотниками. Окремо переніс операцію на очах, щоб позбутися медичних обмежень. На запитання про мотивацію відповів: «Війна в країні».
Олексій Степанков-Ткаченко, онук акторки Ади Роговцевої, до повномасштабної війни працював у кіновиробництві, а після вторгнення змінив професію на військову службу. Він брав участь у бойових діях. Ада Роговцева розповідала, що під час родинних зустрічей помічає, наскільки війна змінила онука: деякі буденні звуки для нього асоціюються з фронтом, навіть короткий звук чи зітхання можуть нагадати свист снарядів.
