Боєць 128 бригади сім днів рятував пораненого побратима під обстрілами

Дмитро, військовослужбовець 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле», разом із побратимом вирушив по воду до колодязя за річкою. Під час повернення на позиції товариш наступив на протипіхотну міну «Пелюстка», що призвело до вибуху.

«Я відразу відчув страх, руки трусилися, сльози були… Але треба було рятувати», — згадує Дмитро. Він негайно закинув пораненого на плече, переніс до бліндажа та наклав турнікет нижче коліна. За вказівками медиків, які консультували по зв’язку, було накладено ще один турнікет.

Через постійні атаки дронів та артилерійські обстріли евакуація технікою була неможливою. Упродовж семи діб Дмитро цілодобово стежив за станом пораненого: перевіряв турнікети, зупиняв кровотечу та розмовами не давав йому втратити свідомість.

На сьому добу, скориставшись коротким затишшям, до них приєднався ще один побратим із сусідньої позиції. Разом вони виготовили саморобні ноші й перенесли пораненого понад два кілометри до місця зустрічі з квадроциклами, які доправили бійця до медиків.

Зараз врятований військовослужбовець проходить лікування та підтримує зв’язок із Дмитром, дякуючи за порятунок.

«На війні людина поруч — це більше, ніж побратим. Він стає ріднішим за багатьох інших, бо саме від нього дуже часто залежить твоє життя», — підсумовує Дмитро.