Боєць 128 бригади готувався до війни з 17 років: історія артрозвідника Сергія

Сергій, який нині служить у 128 окремій важкій механізованій бригаді «Дике Поле», ще у 2014 році долучився до резерву Добровольчого українського корпусу «Правого сектора». Його вибір 12 років тому підтримали батьки, попри те, що вони знали про жахи війни: батько Сергія пройшов Афганістан.

Ранок 24 лютого 2022 року військовий зустрів на полігоні «Широкий Лан». Близько четвертої години начальник штабу наказав бійцям зібратися, забрати всю зброю та висуватися в райони зосередження.

Спочатку Сергій боронив Херсонщину, згодом опинився на Попаснянському напрямку. Там він провів кілька днів під інтенсивними обстрілами важких вогнеметних систем «Буратіно» та «Сонцепьок», унаслідок чого отримав контузії та акубаротравми.

«Я зрозумів, що потрібно бити ворога ще до того, як він встигне вдарити. Сучасну війну виграє той, хто бачить першим», — розповів Сергій.

Цей досвід спонукав його вступити до військової академії на спеціальність «артилерійська розвідка». Попри складнощі з навчанням через перенесені контузії, через чотири роки він повернувся на війну вже офіцером і приєднався до 128 ОВМБр «Дике поле».

Сергій наголошує: «Немає речей, які ти не можеш виконати. Якщо чогось не розумієш — треба просто сісти й зробити». Він також зізнався, що мріє про завершення війни та звільнення української землі від російських військ.