Бідність стає новим фронтом війни в Україні

Війна дедалі більше впливає на соціальну структуру України: за оцінками, рівень бідності сягнув майже 38% населення, а індекс Джині зріс до 0,50. Експерти попереджають про ризик закріплення нерівності після завершення бойових дій.
Повномасштабне вторгнення змінює не лише лінію фронту, а й соціальний ландшафт країни. Якщо спершу головним викликом було фізичне виживання держави, то тепер усе очевиднішим стає інший фронт — боротьба з бідністю та соціальним розшаруванням.
Останні соціально-економічні дані свідчать про тривожну динаміку: Україна рухається до моделі суспільства з високою концентрацією доходів і масштабною бідністю. Індекс Джині, що вимірює нерівність, досяг 0,50, а частка населення за межею бідності, якщо рахувати за фактичним прожитковим мінімумом, становить близько 38%. Це означає, що війна стає каталізатором соціального розшарування, а не лише економічного виснаження.
Якщо боротьбу з бідністю не зробити одним із ключових пріоритетів державної політики, після війни Україна може отримати не лише зруйновану інфраструктуру, а й суспільство з хронічно закріпленою нерівністю, успадкованою бідністю, інституційною кризою та відчуженням широких верств від спільних ресурсів. Особливо небезпечним є те, що попередня соціальна картина виявилася статистичною ілюзією.
На цьому тлі загрозливо виглядає політична безпорадність. Більшість політичних сил продовжують оперувати загальними деклараціями: «економічне зростання», «відновлення», «реформи», «європейський вибір», «цифровізація». У політикумі домінує вульгарне праве лібертаріанство чи ліберальна культура «шампанської еліти». Вони не відмовляються від концепту наздоганяючого розвитку та руйнують залишки соціальної держави.
Після завершення війни Україна конкуруватиме не лише за інвестиції, а й за власних громадян. Тому потрібна не чергова виборча технологія, а дискурсивна політична сила з цілісним політико-економічним баченням розвитку. Вона має запропонувати новий суспільний договір, у центрі якого стоятиме людина, а не абстрактні макроекономічні показники. Така політика повинна говорити про справедливий розподіл ресурсів, модернізацію соціальної держави, прогресивне оподаткування, розвиток соціального житла, підтримку праці, інвестиції в людський капітал і зменшення нерівності як передумову економічного зростання.
Читайте також
Ще в розділі «Фронт»
- Сили оборони уразили пункти управління, переправу та склад РФ
- Сили оборони вдарили по пунктах управління РФ на чотирьох напрямках
- Рівненщина попрощалася із сімома військовослужбовцями
- Сили оборони вдарили по пунктах управління РФ, переправі та складах у Криму
- Білорусь формує нову бригаду біля кордону: що кажуть у ДПСУ






