46-ту аеромобільну бригаду ЗСУ перекинули на північ Донбасу
Підрозділ, який роками воював на південному сході, з липня передислоковують у напрямку Костянтинівки та Часового Яру. Мета — закрити стик між 11-м і 19-м корпусами на підступах до Краматорська та Слов'янська.
Краматорськ і Слов'янськ залишаються двома найбільшими містами Донбасу, які не контролює Росія. Їхнє захоплення РФ ставить за мету на сході України ще з 2022 року. Для захисту цих міст Україна перекидає сили з південного сходу на північ.
46-та аеромобільна бригада розпочала передислокацію в липні. Перше підтвердження із зовнішніх джерел з'явилося цього тижня. Просуваючись на північ, бригада має закрити прогалину між двома українськими корпусами, прикрити сусідні підрозділи, які відходять на невелику відстань від решток Часового Яру — місця боїв із весни 2024 року, — та вирівняти лінію зіткнення на стику 11-го і 19-го корпусів. За даними Unit Observer, обидва корпуси тепер входять до нового угруповання військ під командуванням Білецького.
Перегрупування в районі Костянтинівки відбувається на тлі ширшого перерозподілу українських військ уздовж "сірої зони" завдовжки 1 200 км, яка тягнеться через південь, схід і північ України. 22 липня посаду головнокомандувача обійняв генерал Михайло Драпатий. Він отримав завдання відійти від успадкованої від Радянського Союзу моделі командування і має репутацію прихильника децентралізованого управління. За даними Unit Observer, 46-та бригада почала передислокацію ще до його призначення, на початку липня, тож цей крок не є його ініціативою. Натомість 33-й штурмовий полк частково перевели до корпусу Білецького вже після зміни командування.
У кращому разі передислокація допоможе стабілізувати фронт за 16 км на південь від Краматорська і зупинити російську облогу цього міста та Слов'янська, що лежить північніше. У гіршому — 46-та бригада з її тисячами бійців виявиться замалою і прибуде запізно, щоб істотно змінити ситуацію, адже Центральна група військ РФ з десятками тисяч бійців повільно прориває українську оборону на цьому напрямку.
Бригада роками вела бої на південному сході України. Втім, на південному краю "сірої зони" її потреба зменшилася: контрнаступ, що стартував у лютому, зупинив, а потім відкинув російські війська, стабілізувавши фланг, який раніше вважали найуразливішим для України.
Діставши змогу діяти в інших районах, бригада два місяці тому почала рух на північ у напрямку Костянтинівки та Часового Яру. Переміщення відбувалося практично в повній таємності. "Суворі заходи щодо забезпечення оперативної безпеки стали нормою для Збройних сил України у 2026 році, — зазначив картограф Unit Observer, — водночас підрозділи затримували публікацію повідомлень про своє місцезнаходження на строк до кількох місяців, щоб не розкрити інформацію про передислокацію вздовж лінії фронту".
Така дисципліна простежується в усіх діях України. Контрнаступ на південному сході, під час якого бригаду звільнили від бойових завдань, тривав шість місяців, а відеоматеріалів з'являлося дуже мало і знімали їх невеликі групи. Шведські літаки-радари виконували бойові вильоти протягом пів року, перш ніж про це повідомило Міністерство оборони. Бригада, яка два місяці непомітно перетинала лінію фронту, — це той самий підхід, застосований до сухопутних військ.
