У 199-му центрі ДШВ готують іноземних добровольців: мотивація, мови та спеціальності

Іноземні добровольці самостійно обирають Десантно-штурмові війська. Вони звертаються до рекрутингових центрів бригад або до 2-го центру рекрутингу ДШВ, розташованого в Житомирі, де проходять перевірку й отримують інформацію про посади. Після цього кожен вирішує, де і на якій посаді хоче служити.

За словами старшого офіцера відділення організації навчального процесу 199 навчального центру майора Владислава Стадніченка, більшість іноземних курсантів з'явилася тут на початку повномасштабного вторгнення. Мотивація в кожного різна: американці керуються боротьбою за справедливість, представники Хорватії — почуттям помсти, один словак пояснював, що якщо Україна впаде, наступною буде його країна. Багатьом іноземцям шкода українців. Дехто хоче випробувати свої сили та порівняти рівень підготовки країн НАТО з українською, комусь бракує адреналіну.

Підготовку іноземці проходять разом з українськими курсантами — це допомагає надалі налагодити комунікацію з підрозділом. Навчання ведуть українською мовою; разом з іноземцями приїздять перекладачі, а інструктори володіють базовим рівнем англійської. Дехто з курсантів, зокрема представники слов'янських народів, розуміє українську.

Програма БЗВП у ДШВ насичена практичними заняттями, тому вимагає доброї фізичної форми. За словами Стадніченка, однаково нелегко і мобілізованим українцям, і іноземцям, але серед останніх багато колишніх військовослужбовців, яким певною мірою легше. До лав ЗСУ долучаються ті, хто вже має базову підготовку, зокрема минулі підготовку «морського котика». Натомість в армію РФ, за його словами, приїжджають люди з бідних країн без військового досвіду заради збагачення.

Оцінюючи українську підготовку, іноземці порівнюють її зі своїми країнами. «Наш рівень підготовки на досить високому рівні, оскільки Україна веде активні бойові дії. У нас поступово змінюється програма БЗВП з урахуванням досвіду бойових дій, тому вона актуальніша, ніж за кордоном», — сказав Стадніченко. Він додав, що необхідні корективи вносять за два тижні — місяць, тоді як у деяких країнах зміни запроваджуються дуже довго.

Найбільше іноземних курсантів цікавлять безпілотні системи. Загалом вони обирають різні військово-облікові спеціальності.

За кордон виїжджають здебільшого представники інструкторсько-викладацького складу — навчатися методики викладання. За словами Стадніченка, у них великий бойовий досвід, але не кожен може донести матеріал курсантам, тоді як у країнах-партнерах добре володіють методикою. Також українські військовослужбовці здобувають там практичний досвід роботи з іноземними зразками озброєння та ознайомлюються з новітніми технологіями.

Найбільше ДШВ нині потребують фахівців безпілотних систем, радіоелектронної боротьби та стрілецьких спеціальностей.

У центрі служать і військовослужбовці за програмою «Контракт 60+», переважно в підрозділах забезпечення. Один 60-річний інструктор із великим досвідом служби у спецвійськах постійно виїжджає на виконання завдань і приносить у центр новий досвід. Ще один інструктор із фізичної підготовки того ж віку — майстер спорту з рукопашного бою, його відряджали на бойові завдання, зокрема разом із ГУР; у Макарові він власноруч знешкодив майже 70 розтяжок.

Ситуація з мобілізованими, за словами Стадніченка, буває різною. Багатьох мобілізували силою, і таких складніше налаштувати на підготовку. Водночас є люди, які розуміють, що в навчальному центрі треба взяти з БЗВП максимум.