18 років п'ятиденній війні: як Росія випробувала в Грузії сценарій агресії

Наприкінці липня — на початку серпня 2008 року загострилася ситуація навколо Південної Осетії. Відбувалися взаємні обстріли між грузинськими військовими та підтримуваними Москвою сепаратистами.

У ніч на 8 серпня грузинські сили розпочали операцію зі встановлення контролю над Цхінвалі. Майже одразу Росія ввела регулярні війська, заявивши про необхідність захисту миротворців і місцевого населення.

Бойові дії швидко поширилися за межі Південної Осетії. Російська армія просунулася вглиб грузинської території, завдаючи ударів по військових і цивільних об'єктах. До 12 серпня російські війська окупували низку міст, зокрема Горі, та відкрили другий фронт через Абхазію.

Подальшу ескалацію вдалося стримати завдяки міжнародному втручанню. Вирішальну роль у переговорах відіграв тодішній президент Франції Ніколя Саркозі, який як головуючий у ЄС здійснив терміновий візит до Москви.

12 серпня сторони погодили припинення вогню, однак російські війська ще кілька днів не залишали територію Грузії, продовжуючи окупацію окремих районів і випадки мародерства.

За даними грузинської сторони, загинули понад 400 людей, серед яких військові й цивільні. Десятки тисяч жителів були змушені залишити свої домівки. Після активної фази війни Росія визнала незалежність Південної Осетії та Абхазії, хоча більшість країн світу вважають ці території частиною Грузії.

Війну 2008 року експерти називають «репетицією» майбутніх дій Кремля. Тоді Росія вперше використала сценарій, який згодом повторився: заяви про «захист» російськомовного населення, масована пропаганда, швидке введення регулярної армії та визнання окупованих територій «незалежними».

Через шість років Росія анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, а у 2022 році здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. Після завершення війни міжнародна спільнота засудила дії Москви, однак масштабних економічних санкцій тоді не запровадили.