Серед численного рою громадських організацій, які вважають себе козаками, й безлічі козацьких отаманів в Україні існує лише один добровольчий військовий підрозділ козаків, що нині зі зброєю в руках захищає нашу землю. Це добровольча козацька рота спеціального призначення ім. Т. Г. Шевченка «БУК». Історія підрозділу бере початок з липня 2014-го з участі в обороні російсько-українського кордону й військових операцій у Донецькій області.

Козаки-спецпризначенці боронять Україну

2012 року у Києві створено козацьку організацію «Святошинський козацький полк Українське Реєстрове Козацтво». Під час Революції Гідності із її членів утворили підрозділ у складі 4-ї козацької сотні Самооборони Майдану. Вона разом з іншими 18–20 лютого 2014-го захищала революційний осередок від штурмів.

Уже в квітні того ж року організацію перейменували. Під козацьким прапором з’явилася добровольча козацька рота спецпризначення ім. Т. Г. Шевченка для участі в районі проведення АТО, яку очолив Андрій Мойсеєнко (позивний «Отаман», «Воля»). Заступником командира став Євген Сусський («Джексон»), очільником штабу — Дмитро Дажук («Шрам»).

У травні 2014 року на легендарній Даниловій Горі (нині с. Данилівка, Київська обл.) відкрито тренувально-підготовчу базу підрозділу з мобілізаційним пунктом на Майдані Незалежності. Служба технічного забезпечення та резерв організації стали складовою частиною роти. Нинішній склад налічує близько 60 осіб, здебільшого киян, а також патріотів із різних міст і областей країни. Серед бойового складу є й молоді жінки, в яких присутній козацький дух.

Перед боєм — за молитву

Козацький підрозділ не увійшов до складу жодного силового відомства принципово: свобода та можливість воювати під козацьким прапором для козака найголовніше. Добровольча козацька рота ніколи не отримувала й не прагнула державного фінансування. Статус, нагороди, чини, гроші не мають жодного значення — значима військова звитяга, виявлена в бою, хоробрість і знищений ворог.

Кожен козак має з собою козачу обітницю. І рота ця за давньою традицією має свої обереги: козацький топірець 17-го століття, козацьку люльку з підковою, ікону Божої Матері, «Кобзар» та вишитий портрет Т. Г. Шевченка. Під час виконання завдань ці обереги завжди з підрозділом.

Перебуваючи в районі бойових дій, козаки не вживають алкогольних напоїв, перед виходом на бойове завдання найстарший козак читає молитву. В підрозділі є дівчина з позивним «Блискавка», яка за традицією виконує завдання нарівні з чоловіками.

Для козаків мають значення такі чесноти, як козацьке товариство, військова доблесть, воля, віра. Справжні козаки дотримуються основних принципів: «Козак має славу не перед людьми, а перед Богом», «Мужик ворога чекає, козак ворога шукає», тому на передовій найскладніші бойові завдання вони завжди виконували з радістю.

Під час війни козаки не тільки нищать ворога. В Новотроїцькому у вільний між виконанням бойових завдань час вони облаштовували польовий військовий храм у звичайній кімнаті на території розташування підрозділу. Вручну там вирізали «врата» й потім їх встановили.

Далі буде…