Танкові навчання – це не тільки корисно, але й дуже красиво. Недаремно журналісти, фотографи і відеооператори прагнуть потрапити на полігон під час танкових навчань: тут завжди можна спіймати красивий кадр. А ще коли відомо, що на навчаннях буде сам Межевікін…

Цього разу танкісти перевершили самі себе – всі до одної цілі були вражені точно, всі вправи виконані на відмінно. «На мотивації військовослужбовців до навчання разюче позначається участь в АТО\ООС. Шостий рік триває війна, всі ілюзії давно розвіялися, як дим. Кожен боєць розуміє: життя і спокій його близьких у мирних містах залежить виключно від його вправності та навченості», - відзначає Герой України Євгеній Межевікін, офіцер танкових військ, безпосередній учасник боїв за Донецький аеропорт. Євгеній охоче ділиться з бійцями всім, що знає сам. Незважаючи на свій високий статус, може особисто показати, як виконати ту чи іншу задачу, як уникнути влучання ворожого снаряду під час обстрілу та багато інших, винайдених під час бойових дій військових хитрощів.

Полковник Межевікін підходить до танка, вітається з механіком-водієм. Оглядає потужну броньовану машину, сідає за важелі. Мить – і танк мчить полем, загрібаючи траками пісок. Швидкість росте; танк з легкістю долає глибочезні піщані ями на дорозі, вирівнює дюни. Величезна важка машина, наче жива істота, добре слухається вправних рук досвідченого танкіста, реагує на найменший порух важелів. Межевікін демонструє пересування зигзагами: оволодіння цим вмінням в бою реально рятує життя екіпажу! Пісок летить з-під траків; і машина летить в клубах піску і пилу, наче грізний привид, караючий Янгол Апокаліпсису – тільки замість вогняного меча має при собі потужний «вогнемет», що здатен навіть на ходу викидати на кілька кілометрів 125-міліметрову смерть…

Та сьогодні ще не час. Це тільки навчання. Тренування.

Машина, скерована майстерною рукою командира, вертається на вогневий рубіж, де вже вишикувані інші. Грім, вогонь; на обрії встають густі клуби диму і підкинутої в небо землі. Десь там, видимі лиш в оптику, падають вражені цілі і пробиваються наскрізь мішені. Танки працюють голосно, але красиво. Журналісти в захваті починають клацати фотоапаратами, намагаючись спіймати і зафіксувати для глядачів всю велич і красу пострілу. Танкісти лиш всміхаються поблажливо: вони бачать це щодня, вже майже звикли. Єдине, чого вони не забудуть ніколи – це вдячність піхоти, коли точно пущений майстерною рукою снаряд розносить вогневу точку ворога чи ворожий танк, і на позиціях в окопах надовго западає тиша. От заради цієї вдячності, заради порятунку своїх побратимів та для захисту мирного життя тих, хто за їх спинами, вони і тренуються зараз. Щоб було так, як написано на плакаті коло танкової директриси: «Кожний постріл – точно в ціль!» І щоб нарешті настав мир на нашій багатостраждальній землі…