Кінотиждень фільмів про російсько-українську війну розпочався стрічкою кіностудії "ФорПост" "Одесити на Донбасі". Не сказати б, що нам показали щось нове - в принципі, глядачі, що прийшли на прем'єрний показ, в тій чи іншій мірі з темою обізнані: хтось воював на Донбасі, хтось волонтерив, хтось за юністю літ міг лише хвилюватися за Захисників, збирати смаколики для фронту, плести сітки, чи піти вчитись до військового ліцею, щоб, коли прийде час, бути готовими самим стати на захист рідної України. В принципі, події, показані в фільмі, були нам всім відомі. Але автори передали їх через життєві історії Захисників, пропустили кожен факт через їх зболене, палаюче серце - і показали початок цієї війни трохи в іншому ракурсі.
На екрані юний хлопчина розповідає, що змалку не відчував себе українцем, прагнув поїхати в "більш цивілізовану", тобто в багатшу країну. І зрештою досяг мети. Але коли, будучи успішним відеожурналістом в Англії, побачив Майдан - відчув, що він має бути тут. На своїй землі, зі своїм народом.
"Мою батьківщину образили, я вступився", - дуже просто, якось навіть по-буденому говорить інший герой фільму. Ніякого пафосу, звичайний чоловічий вибір.
"Найстрашніше, що мені довелося пережити цієї війни - це коли я повернувся на ротацію додому, сиджу коло фонтану, в якому хлюпався малим, і раптом якась жінка підходить і плює мені в обличчя. Вона фізично плюнула, розумієте? І сказала: "Убирайся в свой Львов, бандера!" Бо я був у формі. Я їй тоді сказав: "Я одессит. И вы тут сейчас так спокойно ходите только потому, что я заступил вас собой там".
"Я розумів, що просто повинен це зробити, я мушу вплинути на хід подій, бо інакше як я буду дивитися в очі моїм дітям, якщо програємо цю битву?" - зізнається інший герой фільму, учасник боїв в Донецькому аеропорту.
І таких історій у фільмі - безліч! Кожна з них гранично відверта, до болю щира. Така ж, як і у більшості тих, хто прийшов сьогодні до кінозалу Молодіжного центру переглянути перший фільм Кінотижня.
Чи цікавий був фільм? Беззаперечно. Чи торкнувся глядача? Так.
"Скажіть, чи змінив фільм щось у вашому сприйнятті цієї війни?" - запитуємо після перегляду.
"Ні. Я й раніше так думав. Герої фільму лиш ще раз підтвердили мої думки і дали чітке усвідомлення того, що я все роблю правильно", - відповів один з ліцеїстів.
"Що сподобалось у фільмі?" - запитуємо цивільних, що прийшли на перегляд.
"Все сподобалось. Дуже жалко маму, що втратила сина через російську агресію..." - говорять дівчата.
"Я би теж пішов, я би ще в 14-му пішов, але ж у мене сім'я, діти..." - гарячково, наче боїться не встигнути сказати або що йому не повірять, промовляє завчену фразу якийсь чоловік середніх літ; та натикається на пильний напружений погляд своїх супутниць - вочевидь, дружини і доньки - і, махнувши рукою, йде геть...
Кінотиждень триватиме до 5 грудня. Щодня, о 16.00. Зал вміщає більше 350 осіб, сеанси безкоштовні, тож всі бажаючі можуть прийти переглянути фільми українських режисерів про події 2014-2019 рр на сході України.
Завтра - "Перехрестя Балу".
Зустрінемось о 16.00
Комментариев:0