27 вересня на Світлодарській дузі у бою з російсько-терористичними збройними формуваннями загинув 38-річний обухівчанин – Олександр Сергійович Марків, відомий багатьом під псевдонімом Чумак.

 

Полеглий Герой був учасником Революції Гідності. Захищав Україну від окупантів з 2014 року. З березня 2014 по лютий 2015 служив у 72 ОМБр. Був командиром взводу, отримав звання старшого лейтенанта. Пройшов бої на кордоні та у Приазов’ї: Амвросіївка, Зеленопілля, Гранітне. У 2016 пройшов відбір до бригади швидкого реагування НГУ, став старшим лейтенантом НГУ, командиром зенітно-ракетного взводу зенітно-ракетної батареї зенітно-ракетного артилерійського дивізіону.

Олександр народився під Києвом у смт Гостомель. Понад усе любив свою сім’ю: дружину та маленького сина, заради яких він віддав найцінніше. До війни Олександр закінчив Академію Державної податкової служби в Ірпіні (2003, Фінансове право), МАУП (2007, Облік і аудит), військову кафедру (молодший лейтенант запасу). Юрист, менеджер, митний брокер, фахівець з логістики. З 2002 працював: ВВП «Біор», Науково-дослідний інститут механічної обробки деревини, ДПІ в Обухівському районі (2004-10), ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ЗАТ «Ерго».

Захоплювався військовою історією, був членом клубу військово-історичної реконструкції ВІК «Повстанець» (Київ).

«Більше трьох років я знав Олександра. Позитивний, врівноважений, з чітко окресленим світоглядом. Завжди ввічливий та щирий. Захоплювався історією, вивчав історію українських визвольних змагань. Вчора він приєднався до пантеону героїв української нації, віддавши життя в бою проти російсько-терористичних військ. Світла і вічна пам’ять справжньому Воїну!», так написав про свого друга у соцмережі Антон Фомін.

«Я не слышал от этого человека матерного слова. Не слышал, чтобы он вообще с кем–либо выяснял отношения. Знал про старину всё. Учавствовал в реконструкциях событийпрошлого века…. Он бегал трешку, игнорируя напрочь технику бега, возраст, и прибегая первым. Хотел, чтоб я научил его боксировать. Ходил с нами в бригадный спортзал. Умел искренне смеяться над собой, сколько мы просмеялись, Саня… Заполнял собой огромное пространство. Его многие знали. Саня был хорошим Человеком. И умер Воином. Спи спокойно, друже. Мы ответим», – згадав із сумом на власній сторінці про втрату друга Старлей Миколайович.

30 вересня в Обухові, на площі біля РЦКіД, відбувся траурний мітинг-прощання із Олександром Марківим, на якому бойові побратими та прості обухівчани сказали багато добрих слів про свого друга і земляка.

Поховали Героя на кладовищі, що на Польку, поруч із іншими захисниками України.