112 окрема бригада територіальної оборони Києва щомісяця проводить стрілецькі дні для особового складу. Журналіст видання "Громада Київщини” провів день із резервістами в тирі й військкоматі, щоб побачити на власні очі, як і чому навчають офіцерів і солдатів бригади, і чи справжні це навчання чи тільки так – "для галочки”.

Хтось прийшов у цивільному, а хтось – у своїй формі, яку зберіг з АТО. Один резервіст ніс велетенський рюкзак медінструктора.

"Ви на стрільби зі своїм боєкомплектом?” – жартує черговий КП, поглядаючи на рюкзак.

Щоб не гаяти час, доки стріляє інший батальйон, в кімнаті організували вивчення матеріальної частини зброї. Збирання-розбирання автоматів і пістолетів. "Раз на рік навіть кийок стріляє”, – кажуть військові і завжди до зброї ставляться так, ніби вона заряджена.

Один із резервістів розповів, як під час служби в АТО при розряджанні зброї врятував життя товаришу просто своєю уважністю і швидкою реакцією.

"Уявіть, сидимо біля багаття, чистимо зброю. Сто разів це вже робили і все було нормально. Але раптом помічаю, що товариш навпроти зібрав автомат і замість того, щоби спершу натиснути на спусковий гачок і поставити зброю на запобіжник, примкнув магазин з набоями до автомата і вже збирається натиснути на гачок. Якби я його вчасно не зупинив, він би застрелив іншого товариша навпроти. І найцікавіше, що товариш навпроти теж помітив помилку побратима, яка могла стати фатальною для обох, але від утоми, подиву чи заціпеніння не встиг нічого сказати”, – розповідає Олександр.

Паралельно для резервістів медінструктор Тетяна Пузійчук проводить заняття з тактичної медицини.

Тетяна в АТО врятувала не одне життя пораненим, ділиться досвідом і показує, як накладати пов’язки й турнікети. На її пам’яті є боєць, в праву нирку якого увійшла ворожа куля, зачепивши легеню й кишківник. Саме тоді медик уперше в житті побачила пряме переливання крові пораненому. Присутні стихли, уявляючи собі таку рану і видихнули лише тоді, коли Тетяна сказала, що бійця вдалося врятувати. На жаль, він втратив нирку.

Тир для стрільби обладнаний якнайкраще: напівморок, вдалині освітлені мішені, для стріляння лежачи з автомата – на підлозі зручні новенькі чисті мати.

Кожен із бійців допущений до стрільб лише після інструктажу з безпеки під особистий підпис. Порядок виконання вправи інструктор невтомно повторював знову і знову.

Резервісти стріляють із пістолета Макарова й АК-74. Кожен запам’ятовує свої результати і доповідає командиру. Методично і злагоджено ця процедура без зупинки триває кілька годин. Хто має бажання поліпшити свої результати, отримує змогу вистрелити вдруге.

Після стрільб мішені нагадують решето. З приємністю помічаємо, що і від 9 мм і від 5,45 мм чимало влучань у "десяточки”.

"Є таке поняття, як настріл, – пояснює офіцер-інструктор – що більше тренуєшся, то краще влучаєш. А тут є люди, які тренуються постійно”.

Комбат Коханенко розповідає військовослужбовцям про переваги служби в резерві за контрактом, роздає бланки. Відразу кілька резервістів сідають писати заяви на контракт.

Мотивація в людей дуже проста. Тут ніхто не збирається ховатися від військкоматів, коли ворог продовжить нарощувати масштаби агресії.

Служба за контрактом у резерві дає змогу регулярно тренуватися в колі однодумців без відриву від приватного життя. Хіба що раз на рік передбачене обов’язкове проведення зборів і регулярно відбуваються якісь навчання. Наприклад, нещодавно офіцерів бригади навчали планувати оборону столиці.

Те, що стрільби зібрали однодумців, видно відразу. Атмосфера здорова і доброзичлива. Резервісти з бойовим досвідом після АТО терпляче й щиро діляться лайфхаками з новачками, коли бачать, що щось не виходить.

Ловлю себе на думці, що наступного разу треба прихопити термос із чаєм побільше й узяти печива на всіх.