Навчався у Чернігівському колеґіумі. Згодом – у Києво-Могилянській академії, звідки відправився студіювати медицину при школі Петербурзького адміралтейського шпиталю.
У 1770-1771 був членом протичумної комісії та завідувачем чумними шпиталями. Одним із перших у Європі широко практикував розтини померлих від чуми, здійснив першу в Росії спробу виявити збудника чуми. Самойлович запропонував робити протичумні щеплення. Першим у світі скористався мікроскопом для пошуку збудника чуми.
Навчався у Страсбурзькому, а згодом – Лейденському університетах, де 1780 року захистив докторську дисертацію. Данило Самойлович першим серед лікарів Росіїйської імперії опублікував за кордоном докторську дисертацію та наукові праці. У Парижі він опублікував наукові статті, в яких пропонував інноваційні методи профілактики, діагностики та лікування чуми. Самойлович писав дисертацію з акушерства. У 1778 році вийшов його посібник «Міська і сільська повитуха».
Він був членом 12 зарубіжних академій наук.
1784-1799 розробляв заходи, спрямовані на подолання епідемії чуми в Кременчуці, Єлисаветграді, Одесі та в Криму (за що 1785 року отримав чин колезького радника). У липні 1784 заснував «Собрание медицинское в Херсоне», яке було першим медичним науковим товариством на українських землях. Тільки через 10 років подібні товариства були створені при Московському університеті, 1805 р. — у м. Вільно, згодом — в інших містах тодішньої Російської імперії, а 1840 р. — у м. Києві.
1793—1799 — обіймав посаду головного лікаря карантинів півдня України. З 1800 р. — інспектор Чорноморської лікарської управи. У 1800 р. карантинну службу на Півдні України було реорганізовано, посаду Д. Самойловича як її керівника скасовано, а його призначено керівником Чорноморської медичної управи, і він переїжджає до Миколаєва.
Данило Самойлович помер 20 лютого 1805 р. у Миколаєві через хворобу Боткіна.
Комментариев:0