У кожного своя дорога до Бога, і рано чи пізно кожен до Нього приходить. Для дуже багатьох людей такою дорогою сьогодні, нажаль, є війна. В моменти важких обстрілів в думках ми звертаємося до Нього, в години самотності та туги за всім для нас рідним ми теж підіймаємо очі догори, ми розмовляємо з Ним. Ми дякуємо Йому за ще одну прожиту ніч та новий ранок. І завжди віримо в те, що Він нас чує.
Бувають моменти, коли тобі мало «мовчазного спілкування», тобі треба виговоритися, дивлячись комусь в очі, комусь такому, хто б тебе зрозумів, підтримав і не осудив. Так, в нас є бойові побратими та друзі але… Але інколи потрібно когось не такого рідного, але й не менш близького. Вони не тримають зброї, їхня зброя – слово Боже, яке вони несуть в окопи. У війську їх звуть капелани.

Хтось до них ставиться скептично, хтось – з поняттям: «якщо не заважають, то хай будуть», але багато з розумінням того, що вони допомагають. Насправді, цим людям відведена окрема, дуже важлива місія – захистити захисника. Ні, не від ворожої кулі чи артилерійського снаряду, а від внутрішнього ворога, який живе в наших душах. Байдужість, зневіра, розгубленість, саме вони призводять до конфлікту з собою та до внутрішньої війни. І завданням капеланів виявити цю боротьбу, яка зазвичай може ховатися за посмішкою чи нордичним виразом обличчя, та показати бійцю що людина, яка читає молитви та говорить розумні речі, дійсно хоче та може здобути перемогу в цій боротьбі.

В одному з підрозділів нашої бригади таку місію виконують представники Служба військових капеланів, які є частими відвідувачами військовослужбовців на бойових позиціях. Жодного свята тут не проходить без молитви та доброго слова капелана, а інколи і смачних подарунків, які з собою привозять для хлопців. А нещодавно капеланами було передано бійцям для користування в службових цілях планшет.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, з 15 травня у всіх бойових частинах та підрозділах будуть введені посади воєнних капеланів.

Головне, щоб капеланство не стало черговою «галочкою» в списку «що зроблено для солдата», а боєць, натомість, по-справжньому відчув підтримку в можливій внутрішній боротьбі, адже від стану душі кожного українського воїна залежить бойовий дух українського війська, а отже і результат боротьби проти зовнішнього ворога.