Нещодавно відбулися дві міжнародні події, які, на переконання експертів, матимуть доленосні наслідки для Росії. Зокрема Міжнародний кримінальний суд у Гаазі визнав Крим територією України, яка окупована Росією, а згодом в ООН проголосували за резолюцію, в якій Російська Федерація називається агресором, а також засуджується терор та утиски населення півострова з боку окупаційного режиму.
Експерти переконані, що міжнародні організації, особливо такі поважні, як ООН чи кримінальний суд у Гаазі, оголошуючи такі рішення, ніколи не покладаються на емоції, ретельно збирають докази та аргументи із урахуванням політичної кон’юктури. Тому винесені ними ухвали мають глобальні та довгострокові наслідки.
Зокрема в щорічному звіті попереднього розслідування прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) Фату Бенсуда, оприлюдненому 14 листопада, зазначається, що ситуація в окупованому Криму рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Україною та Росією.
При цьому суд зауважує на непотрібності встановлення факту правомірності початкової інтервенції, яка спричинила за собою окупацію Кримського півострова. Це означає, що даний міжнародний конфлікт може бути розслідуваний за нормами Римського статуту.
Треба довести агресору, що жити за правилами є обов’язковим для всіх
«Дуже важливо, що в цій резолюції було чітко відображено визнання Російської Федерації як окупаційної влади в Криму. Вперше на міжнародному рівні було про це чітко зазначено. Так само, як і було зазначено про те, що Крим, Севастополь залишаються територією України і мають статус тимчасово окупованих», — сказав Петро Порошенко під час зустрічі з послами країн G7, повідомляє прес-служба глави держави.
Президент України зауважив, що це велика дипломатична перемога. «Ми впевнені в тому, що незважаючи на жорстку протидію Російської Федерації, їм не вдалося зняти це питання з розгляду», — додав він.
Глава держави наголосив на важливості довести агресору, що вимоги жити за правилами, дотримуватись міжнародного права, поважати суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України є обов’язковими для всіх, зокрема й для Росії.
Також у документі йдеться, що канцелярія прокурора МКС має інформацію щодо утисків кримських татар на півострові, насильницького переміщення 179 заарештованих осіб на територію РФ, примусову мобілізацію на військову службу жителів Криму тощо. Окрім цього, прокурор суду вирішила 2017 року продовжити збір доказів щодо цієї ситуації.
Щодо ухвалення українського проекту резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)» Третім комітетом Генасамблеї ООН, то фахівці переконані, що цей документ стане ще одним інструментом розширення санкцій проти Росії.
Резолюцію підтримали 73 країни. Проти голосували 23: Ангола, Вірменія, Білорусь, Болівія, Бурунді, Камбоджа, Китай, Куба, Коморські острови, КНДР, Казахстан, Індія, Іран, Росія, Нікарагуа, Сербія, ПАР, Судан, Сирія, Узбекистан, Венесуела, Еритрея, Зімбабве. Ще 76 країн утрималися.
Постійний представник України в ООН Володимир Єльченко:
«Для України головним є те, що вперше в офіційному документі ООН є кваліфікація таких речей, як анексія й окупація Криму. Це дуже важливо з точки зору позовів, які зроблені українською стороною і готуються за усім спектром питань навколо Криму. Йдеться про Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд тощо».
Зокрема резолюція підтверджує територіальну цілісність України, невизнання анексії Криму, закликає Росію надати безперешкодний доступ для моніторингу та містить звернення до Управління Верховного комісара ООН з прав людини підготувати окремий тематичний звіт щодо ситуації у Криму.
У резолюції також пропонується «засудити обмеження прав людини, дискримінаційні заходи та практику стосовно жителів тимчасово окупованого Криму, зокрема кримських татар, а також українців і осіб, що належать до інших етнічних і релігійних груп, з боку російської окупаційної влади».
Окрім цього, в документі повідомляється про випадки позасудових страт, викрадень, політично вмотивованих переслідувань, дискримінації, залякувань, довільних затримань, тортур і жорстокого поводження із затриманими, а також про нехтування іншими засадничими свободами, включаючи свободу думки, віросповідання і світогляду, як і правом на мирні зібрання.
У резолюції засуджуються масові порушення прав людини в окупованому Криму та міститься заклик до Росії як держави-окупанта дотримуватися своїх зобов’язань згідно з міжнародним правом.
На переконання постійного представника України при ООН Володимира Єльченка, відтепер питанням Криму будуть займатися безпосередньо Верховний комісар ООН з прав людини і окремі делегації. «В України з’явився інструмент додаткового тиску на Росію, щоб змінити ставлення до кримського питання, як мінімум, у рамках ООН», — повідомив дипломат.
«Постійний правозахисний моніторинг ООН — перший крок до деокупації українського Криму», — наголошує глава МЗС України Павло Клімкін. На його переконання, завдяки ухваленню резолюції про порушення прав людини в Криму визначення «тимчасова окупація української АРК і м. Севастополь» буде офіційно вживатися в усіх документах ООН до деокупації Криму.
«Підтримавши документ, світ заявив державі-окупантові: «Ні» — «сірій зоні» беззаконня і свавілля в українському Криму», — повідомив глава зовнішньополітичного відомства України та зауважив, що вперше в документах ООН Росія називається державою-окупантом, а АР Крим i м. Севастополь — тимчасово окупованою територією.
Андрій Бузаров, експерт з міжнародних та правових питань:
— Прийняття цих двох міжнародних документів є дуже важливим для міжнародного іміджу України. Світова спільнота фактично визнала територіальну цілісність України та агресію проти неї з боку Росії.
Звіт Гаазького суду, в якому йдеться про визнання ситуації в окупованому Криму як рівнозначної міжнародному збройному конфлікту між Україною і Росією, став лише формальним приводом для заяви Кремля про вихід Росії з-під юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Таким чином Москва захищається від Гааги. Документ чітко констатує існування збройного конфлікту між Росією та Україною і фіксує численні злочини, вчинені в Криму і на Сході України. При цьому слід розуміти, що під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС) підпадають злочини, вчинені на території країн-учасниць Римського статуту, який заснував МКС 1998 року, або їх громадянами. Якби Росія визнавала юрисдикцію Міжнародного суду, після закінчення розслідування росіянам могли пред’явити звинувачення. Спроба Росії дистанціюватися від цього органу є непрямим доведенням її причетності до злочинів, скоєних на Донбасі.
На переконання експертів, у подальшому Україні доведеться працювати з усіма країнами, оскільки ця резолюція повинна бути схвалена на пленарному засіданні Асамблеї, яке відбудеться за два-три тижні. Але, як свідчить практика, різниці між цими голосуваннями практично не буває.
Проте, якщо хтось думає, що буквально завтра у проблемі Криму щось зміниться, то це не так. Як зауважують фахівці, перший час навіть буде здаватися, що взагалі нічого не відбулося. Але в тому й річ, що коліщатка міжнародної правової системи розкручуються дуже повільно. Тепер будь-які міжнародні рішення та договори щодо Криму будуть розглядатися з позицій, що півострів окупований. Будь-які військові переговори та угоди з Росією будуть враховувати, що це країна-агресор. А головне — Україна отримала правові підстави вимагати проведення міжнародного військового трибуналу проти Росії та її керівництва. Проблеми для окупантів будуть наростати поступово, але невідворотно.
Вадим КОВАЛЬОВ
Комментариев:0