На Франківщині зустріли звільненого з полону бійця Руслана Костюка

Зустріти воїна з квітами та прапорами прийшли понад 100 людей — рідні, друзі та односельці. Руслан Костюк не був у рідному селі 22 з половиною місяці. Він подякував усім, хто підтримував його сім'ю та молився за нього.

«Дякую вам за те, що дочекалися мене. За те, що молилися. Чесно, я не вірив, що вже повернуся так скоро. З Божою допомогою, з вашими молитвами, з молитвою моєї мами і з колективною молитвою я повернувся додому», — сказав Руслан Костюк.

Він також закликав земляків не припиняти підтримувати військовослужбовців: «Хочу вас попросити і далі молитися за людей, які безвісти зниклі, які перебувають у полоні. І ще в мене таке прохання. Тут, у цивільному житті, коли над нами мирне небо, ми теж маємо бути єдиним механізмом. Допомагати ЗСУ. Просто навіть словом підтримати людей».

Мати воїна Любов Костюк розповіла, що пишається сином. Вона вже бачилася з ним після звільнення — їздила на зустріч у Вінницю. За її словами, Руслан отримав травми колін перед полоном, одне з них уже прооперували.

«Дуже худий був, не впізнати. Руслан розказував, що він дев'ять місяців був у Бєлгороді. Там вони шили каремати для російських солдатів, які знищують Україну і українців. А у Воронежі син був вісім місяців без світла, без повітря. Вісім місяців вони були в ізоляції. Тільки на сонечко він дивився з віконечка», — сказала Любов Костюк.

Руслан Костюк боронив країну з 2015 року. З початку повномасштабної війни воював у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». 4 січня 2025 року він зник безвісти, а через чотири місяці рідні дізналися, що він у полоні. Звільнили бійця 5 червня 2026 року під час обміну з Росією разом із трьома земляками — Мироном Борсукевичем, Миколою Гошієм та Любомиром Паньківим.

Матір пригадує, як дізналася про повернення сина: «Я була якраз на роботі, працюю в кардіоцентрі, молодша медична сестра, то це були такі емоції — не передати нікому. І плакала, і сміялася, і своїх кардіологів обнімала, і вони мене цілували, обнімали й говорили: "Дайте їй заспокійливе". Всі з першого до четвертого поверху збіглися на мої крики».

За словами тітки воїна Лідії Гільтайчук, за Руслана молилося все село. Місцева жителька Ольга Богатчук розповіла, що приїхала із сусіднього села разом із родиною, побачивши раніше відео, де Руслан просив маму молитися. Колишня сусідка Христина Федорів зазначила, що плакала від радості, коли дізналася про звільнення.

Голова Тисмениці Тетяна Градюк повідомила, що від початку війни у полоні перебували вісім військових із громади. Семеро з них уже повернулися, ще один залишається в Росії.

Наразі Руслан Костюк відновлюється після операції та лікує хвороби, набуті в полоні.