Уряд пропонує посилити захист військових-викривачів: що змінить законопроєкт №15573

Військовослужбовці, які вирішують повідомити про корупцію, стикаються зі значно складнішою ситуацією, ніж цивільні особи. У війську вони залишаються всередині жорсткої системи підпорядкування, де від командира залежать проходження служби, дисциплінарні рішення, характеристики, переміщення та відпустки.

Чинний Дисциплінарний статут ЗСУ вже містить норму, яка забороняє звільняти військового, примушувати до звільнення, притягувати до дисциплінарної відповідальності чи застосовувати інші негативні заходи впливу через повідомлення про корупцію. Однак, на думку експертів, проблема полягає в тому, що після повідомлення викривач залишається сам на сам із тією ж командною вертикаллю.

Законопроєкт №15573 пропонує суттєву зміну: військовий зможе самостійно обирати канал повідомлення — не лише внутрішній, а й напряму звертатися до НАЗК, НАБУ, органів прокуратури, поліції та інших уповноважених органів. Окремо прибирається вимога доповідати командиру про таке звернення. Це принципово важливо, якщо правопорушення стосується самого начальника.

Водночас юристи звертають увагу на те, що право подати повідомлення і право бути реально захищеним після цього — різні речі. Формальне дисциплінарне стягнення можна побачити й оскаржити, але довести інші форми тиску, як-от проблеми зі службою чи створення нестерпних умов, значно складніше. Тому скарги викривачів на переслідування не повинні розглядатися лише всередині тієї ж командної вертикалі — потрібен незалежний механізм швидкої перевірки таких випадків.

Питання має й конституційний вимір. Стаття 60 Конституції встановлює, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Водночас це не дає військовим права на власний розсуд не виконувати законні накази. Армія не може існувати без дисципліни, але сам факт наказу не звільняє командира від вимоги діяти законно.

Захист викривачів не має перетворюватися на індульгенцію від військової дисципліни. Держава повинна захищати саме добросовісних викривачів — тих, хто має обґрунтоване переконання щодо порушення і використовує передбачені законом механізми.

Аналогічні урядові законопроєкти вже подавалися у 2024 та 2025 роках, але були відкликані через зміни урядів. Нинішній №15573 продовжує цю роботу. Парламенту варто не просто провести той самий текст, а усунути проблеми, на які вказували експерти: чітко визначити, хто отримує статус викривача, і передбачити реальну відповідальність за помсту.

Справжній результат буде досягнутий, коли військовий знатиме: добросовісне повідомлення не дозволить командиру перетворити його службу на покарання, а у разі такої спроби існує інституція поза командною вертикаллю, яка здатна швидко його захистити.