Ветеран Олексій Тарарака після контузії тренує військових в Одесі

До лав ЗСУ Олексій Тарарака долучився добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. У війську він перебував із лютого 2022 року до листопада 2023 року. Спочатку підрозділ тримав оборону на Миколаївському напрямку, згодом воював на Авдіївському та інших напрямках Донбасу.

На початку служби Тарарака був оператором дронів, але на позиціях виконував і інші завдання. За його словами, у бою не завжди вдається залишатися в межах однієї спеціальності.

«Я тривалий час був дроноводом, а потім мене поставили кулеметником. Було дуже багато завдань, які потрібно було виконувати тут і зараз», — розповів ветеран.

Найважчими він називає бої під Авдіївкою. Під час одного з них військові понад п'ять годин утримували позицію під обстрілами, а в бліндаж, де перебував Тарарака з побратимами, влучив постріл із ручного протитанкового гранатомета.

«Перебували на позиції, приймали бій. Летіло і падало все, що можливо. Прилетіло РПГ. Мене відкинуло вибуховою хвилею. На жаль, багато в цьому бою було 200-х і 300-х, але ми ще тривалий час тримали позиції», — сказав він.

Вибухова хвиля спричинила контузію. Попри це, Тарарака залишився на позиції. Згодом він зазнав другої травми: за його словами, його прибило колодою, і ліва половина тіла тривалий час не працювала. Відновитися допомогли заняття. Деякі наслідки травм він відчуває й досі — періодично виникають судоми та спазми, тому він проходить лікування, робить масажі та виконує вправи.

Після демобілізації Тарарака близько пів року майже не виходив із дому. У цей період він пережив кілька втрат у родині: навесні 2023 року померла бабуся, у серпні загинув 27-річний племінник. Згодом захворіла дружина.

«Прийшла до мене жінка і каже, що у неї рак. Ми боролися за життя дружини 16 місяців. На жаль, врятувати її не вдалося», — поділився Олексій.

За його словами, повернутися до життя поступово допомогли підтримка родини та спілкування з побратимами. Згодом він почав знайомитися з іншими ветеранами й разом із ними їздити на спортивні змагання в різні міста України. Так у ветеранській спільноті постала громадська організація «Ветеран спорту Одеса», яку нині очолює Тарарака.

«Проводимо тренування для всіх. Займається кожен, хто бажає — це люди з різними травмами, ампутаціями, на кріслах колісних. Є заняття для всіх. У нас до 20 різних напрямів спорту. У нас розвиваються дуже піклбол, петанк, бочче, стрільба з лука тощо», — уточнив ветеран.

Для нього спорт став не лише способом підтримувати фізичну форму, а й можливістю знову бути серед людей.

«Адаптивний спорт — це реабілітація. Для мене особисто заняття спортом, так само, як і для всіх ветеранів після важких травм, у першу чергу — це соціальна адаптація. Людина спілкується, виходить і знаходить своє коло знайомих, своїх серед своїх. Це дуже допомагає», — пояснив чоловік.

Нині Олексій разом із командою проводить тренування та приїздить до військових, які проходять реабілітацію, щоб розповісти їм про можливості адаптивного спорту. За його словами, головне — бажання спробувати.

«Хтось знаходить петанк, а у нас дуже велика команда по петанку, хтось знаходить піклбол, хтось — стрільбу з лука, гольф теж у нас дуже розвинений. Комусь спокійніше, комусь активніше. Було б бажання, а напрямок знайдеться», — розповів Олексій.

У планах — залучати до адаптивного спорту більше ветеранів, зокрема тих, хто зараз проходить реабілітацію. До занять запрошують також діючих військовослужбовців, дружин загиблих і дітей.

«Ми будемо продовжувати старатися та розвиватися у різних напрямках. Хочемо, щоб до нас приходило якомога більше людей. Тому що так у нас буде більше можливостей допомагати. Ми раді бачити всіх», — поділився Олексій.