Ситуація на Вовчанському напрямку: активізація штурмів у червні 2026 року

Наступ на півночі Харківщини Росія розпочала 10 травня 2024 року. Тоді російські сили швидко просунулися до Вовчанська і зайшли в північну частину міста, після чого бої перейшли у міську фазу. 11 травня 2024 року командувачем ОТУ «Харків» призначили Михайла Драпатого, який стабілізував лінію оборони.

У 2025 році обстановка на напрямку залишалася відносно стабільною, росіяни тиснули малими групами, намагаючись покращити тактичне положення навколо Вовчанська. На початку 2026 року аналітики DeepState зафіксували просування російських військ у місті та поблизу нього.

З початку червня 2026 року активність росіян на Вовчанському напрямку зросла. Проросійські ресурси повідомляли про окупацію в районах Охрімівки, Захарівки, Малої Вовчі, Земляного Яру, Білого Колодязя та бої за Графське. Офіцер РУБпАК «Апекс» зазначає, що лінія бойового зіткнення не є суцільною — між опорними пунктами ЗСУ є ділянки, через які малі російські групи просочуються, намагаються закріпитися або проводять «флаговтики».

Характер боїв визначають безпілотні системи. Кілзона — територія в оперативній глибині української оборони, куди дістають російські FPV-дрони — сягає 22–25 кілометрів від лінії зіткнення, а в окремих випадках і 30 кілометрів. На південний захід від Вовчанська вона простягається майже до Старого Салтова, на схід — до району Вірівки.

За словами військових, головна мета росіян — відтиснути ЗСУ від державного кордону для отримання більшого простору для логістики, зокрема для будівництва переправ через річку Вовчу. Усі капітальні мости через неї розбиті. «У місцях, де вони намагаються будувати переправи, вже є цвинтарі техніки, якою вони це робили», — каже начальник відділення комунікацій 48 бригади Богдан Петренко. У 57 ОМПБр додають, що цього місяця росіяни двічі намагалися навести переправу за допомогою мостоукладальника та інженерної техніки розмінування, а також регулярно переходять річку пішки малими групами.

На західному фланзі Вовчанська російські війська підійшли до селища Графське, де тривають бої зі змінним успіхом. Подібна ситуація в районі Бугруватки та Стариці — остаточного контролю над ними росіяни не мають, але їхні позиції там є. Росіяни використовують Графський ліс як укриття для збору малих штурмових груп. Просуванню на західному фланзі заважає Сіверський Донець із широкою заболоченою заплавою, а також контроль ЗСУ протилежного берега з висотною перевагою.

На східному фланзі росіяни намагаються просуватися в районі Вовчанських Хуторів, Охрімівки та Захарівки. Військові зазначають, що говорити про окупацію цих сіл не можна — росіяни заходять туди невеликими групами, але не контролюють їх повністю. Мета просувань — наблизитися до Білого Колодязя. Останнім часом росіяни посилили удари по цьому населеному пункту, намагаючись зруйнувати промислові об’єкти та позиції ЗСУ.

На півдні від Вовчанська ключовою точкою є селище Вільча. Від того, хто його контролює, залежить, чи зможуть росіяни просуватися далі на південь — у бік Білого Колодязя. Вільча дозволяє прикривати позиції в Синельниковому та Лимані. Зараз росіяни підійшли до селища з боку Вовчанська, але Вільча залишається під контролем ЗСУ. Якщо армія РФ займе Вільчу, під загрозою оточення опиняться українські підрозділи біля Вовчанська, Синельникового та Лиману.