У Чернівцях лікарі вперше самостійно вживили титанові імпланти трьом військовим

Операції виконали військовим з короткими або деформованими куксами, яким не підходять звичайні протези. Два роки тому подібне втручання в лікарні проводив закордонний ортопед-травматолог, а місцеві лікарі лише спостерігали.

Одним із пацієнтів став військовослужбовець 95-ї штурмової бригади Олександр, який два роки тому втратив обидві ноги через скид з дрона. Йому вживили імпланти в кістки обох ніг. Чоловік розповів, що на звичайних гільзових протезах не міг нормально ходити через особливості кукс і змушений був додатково користуватися милицями.

Ще одному військовому — Василю зі 115-ї механізованої бригади, який втратив ногу через міну, — операцію провели раніше. Він зазначив, що попередні протези постійно спадали через коротку куксу, і жоден із трьох виготовлених варіантів не підійшов.

Третій пацієнт Микола також мав високу ампутацію ноги. Через коротку куксу він міг пройти лише близько ста метрів у спеку — протез натирав, усередину накопичувалася вода, з'являлися пухирі.

Завідувач відділення травматології Чернівецької лікарні швидкої допомоги Дмитро Яким'юк пояснив, що остеоінтеграцію рекомендують пацієнтам із короткими куксами стегна, яким не підходять гільзові протези через біль, виразки чи рубці. Імплант виготовляють із титану зі спеціальним покриттям, яке дозволяє кістці вростати в нього. Після цього до імпланта кріплять протез, що змінює біомеханіку навантаження на кінцівку.

За операціями спостерігали німецький фахівець з остеоінтегративного протезування та представники виробника імплантів. Вони привезли обладнання для сканування кінцівок, щоб індивідуально підібрати розмір імпланта.

Ортопед-травматолог Богдан Аксенин зазначив, що метод підходить не всім — є протипоказання, зокрема проблеми зі шкірою. Важлива також психологічна готовність пацієнта, оскільки імплант потребує постійного догляду та гігієни, існує ризик інфекційних ускладнень. Лікарі використовували одноетапну технологію, яка передбачає два варіанти реабілітації. Термін, коли пацієнт зможе стати на протез, залежить від загоєння рани — від двох тижнів до півтора місяця.

Для Богдана Аксенина ці операції стали першими, проведеними самостійно. Досвід він здобував під час стажування за кордоном. Медики тривалий час готувалися до втручань, усвідомлюючи відповідальність перед пацієнтами.

Кожна операція коштувала 17 тисяч євро. Перші три втручання оплатив благодійний фонд, кошти на них збирали переважно у США.

Надалі цей напрямок планують розвивати за державні кошти. 7 вересня Кабінет Міністрів ухвалив постанову, яка запускає дворічний експериментальний проєкт — такі операції оплачуватимуть з держбюджету. Програма розрахована на людей із короткими або деформованими куксами стегна чи плеча.

Пацієнти мають пройти кілька етапів відбору: отримати висновки двох протезних підприємств про неможливість використання звичайного протезування, рішення комісії медзакладу та погодження МОЗ. Перед операцією пацієнту пояснюють ризики та альтернативи, після чого він надає письмову згоду.

НСЗУ оплачуватиме операцію та стаціонарну реабілітацію, а також доплачуватиме 1,2 мільйона гривень за систему прямої фіксації протеза. Зовнішній протез та його обслуговування фінансуватиме Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Після виписки пацієнти проходитимуть контрольні огляди через шість тижнів, три, шість і 12 місяців, а через рік — денситометрію для дослідження щільності кісткової тканини.